пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

17.Особливості творчої манери Панаса Мирного. Доля людини у ранніх оповіданнях “Лихий попутав”, “П’яниця”. Продовження традицій української прози.

Панас Мирний – це унікальна особистість, яка відчула всі лани творчої діяльності, адже він спробував і малу прозову творчість, і психологічні романи великого об’єму, і драматургію, і поезію, і навіть переклади і переспіви. З сімдесят один рік життя йому вдалось розглянути стільки життєвих тем і проблем , що хочеться аплодувати йому, стоячи на колінах.
В історію української літератури він увійшов як автор психологічної прози, бо його поезія не дала йому великого успіху. Він створив великі полотна ,що стали етапними у встановленні української прози. У 1872 він починає працю над величезним романом «Хіба ревуть воли як ясла повні
Нарешті у 1875 він закінчив працю над романом «Хіба ревуть воли як ясла повні?». Цей роман приніс письменникові велику популярність. Ось так Панас Мирний еволюціонував від жанру дожанру, шукав чогось нового і приборкував старе.

У своїх творах Панас Мирний обирає такий стиль, щоб читач сам вчився аналізувати і мислити. 

Ще однією характерною рисою творчої манери письма Панаса Мирного є сни. Сон — це своєрідний місточок до предметного зображення внутрішнього світу ге¬роїв. Наприклад, сни Чіпки — головного героя роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", які починають вести внутрішній психологічний конфлікт із самим собою, є відображенням іншого "я". Герой відчуває роздвоєння свого характеру і тому страждає від жахливого болю, який супроводжується сумнівами й покараннями. 

Отже, основою художнього зображення всіх творів Панаса Мирного є епіч¬ність. Це не тільки зовнішня форма прояву авторської свідомості, а й еволюція мислення письменника, який став найкращим представником прози другої поло¬вини XIX століття. 
В одному із перших оповідань «Лихий попутав»описується доля обдуреної та зганьбленої дівчини, яка все життя несе тяжкий хрест за вчинений проступок.

Своєрідним продовженням традиції Г. Квітки-Основ’яненка й Т. Шевченка є сюжет оповідання «Лихийпопутав» (1872) — про поламану долю бідної дівчини — селянки’сироти Варки Луценкової, яка пішла в найми до міста, народила там байстря, утопила його, після чого життя остаточно покотилося по траєкторії горя: тюрма — каяття — знову найми. Типовий для попередників композиційний прийом — розповідь від першої особи — Панас Мирний використав, щоб глибше розкрити внутрішній світ героїні.

Появу нової в українській прозі теми засвідчили перші повісті письменника — «П’яниця» (1874) та «Лихі люди» (1875).

В обох творах Панас Мирний змалював «зайвих людей», відторгнутих суспільством. При цьому він удався до різкої поляризації героїв. Опозиційні пари персонажів — майже неодмінна прикмета прози письменника. Сюжет «П’яниці» розгортається як історія двох братів Ливадних, Петра й Івана, які вийшли із селянського середовища. Однак перший усе вище піднімається щаблями кар’єри, не зупиняючись ні перед чим. Другий — дрібний чиновник, світла душа, талановитий скрипаль — не знаходить себе в складних обставинах. Зазнаючи моральних мук від деспотичного начальства, утративши кохану, Іван занепадає духом, спивається й помирає в шпиталі. Він — «зайва людина». Письменник зобразив «маленьку людину» в пореформеному суспільстві, яка зуміла зберегти почуття людської гідності, незважаючи на жорстокі удари життя. Іван Франко зазначав, що з повістю «П’яниця» в українську літературу ввійшов «свіжий і сильний талант».


15.06.2015; 15:56
хиты: 183
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь