Аристотель — учень Платона, здійснив систематизацію сучасного йому знання майже у всіх відомих на той час областях науки. Аристотель вважається засновником таких наук як: етика, логіка, психологія, біологія, економіка, політологія. Вперше провів розмежування наук, виділивши для кожної з них спеціальні області досліджень, і встановив відмінність між теоретичними, практичними і творчими науками. Аристотель стверджував геоцентричну си- стему світу, кулеподібну форму Землі, обмеженість Всесвіту у просторі, але не у часі. Проблема предмета філософії (перша і друга філософія) Аристотель чітко виокремлює філософію з інших наук. При цьому він виділяє “першу філософію”, предметом якої є не природа, а те, що існує в ній і над нею. Фізика для нього ви- ступає “другою філософією”. Природа для Аристотеля не співпадає з усім сущим, а лише один з родів сущого. Якби все, що існує в світі, вичерпувалося тільки природою, тоді не по- трібна була б філософія.
Аристотель визначає людину як політичну (суспільну) тварину. В людині матеріальне тіло оформлюється сутністю — душею. Душу може мати тільки природне, здатне до життя, а не штучне тіло. Аристотель розрізняє три види душі: рослинну, тваринну і розумну. Два з них належать до фізичної психології, оскільки вони не можуть існувати без матерії. Розумна душа — метафізична, вона може існувати без матерії, бо притаманна не тільки людині, але й Богу.
Пізнання є найвищою метою життя, воно — божественна форма життя людини. Аристо- тель заперечує суб’єктивність пізнання. Пізнання природи відбувається через відчуття, уявлення, поняття. Без відчуттів немає справжнього знання. Складність пізнання полягає в тому, що сутності речей приховані.
Філософія Аристотеля не завершує ні старогрецької, ні, тим більше, античної філософії. Але вона завершує найбільш змістовний період в історії філософії, який часто називають філософією класичної Греції. Ця філософія високо цінувалась ще в античний період, відігравала визначальну роль в епоху середньовіччя, без неї неможливе уявити європейську філософію Нового часу, як і сучасну філософську культуру.
Історичне значення філософії Аристотеля в тім, що він:
• вніс істотні корективи в ряд положень філософії Платона, критикуючи вчення про "чисті ідеї";
• дав матеріалістичне трактування походження світу й людини;
• виділив 10 філософських категорій;
• дав визначення буття через категорії;
• визначив сутність матерії;
• виділив шість типів держави й дав поняття ідеального типу - политті;
• вніс істотний вклад у розвиток логіки (дав поняття дедуктивного методу - від часткового до загального, обґрунтував систему силогізмів - висновку із двох і більше посилок висновку).