Антична фiлософiя — сукупнiсть фiлософських вчень, що розвивались у давньогрецькому та давньоримському рабовласницьких суспiльствах з кiнця VII ст. до н.е. до VI ст. н.е.
Особливостi Античної філософії
- швидке виокремлення з мiфологiї,
- плюралiзм шкiл i напрямiв,
- раціоналістичність
, - iснування сформованих матерiалiстичного та iдеалiстичного напрямiв.
Перiоди Античної фiлософiї (І) -
«Рання грецька фiлософiя» або «досократiвський перiод» — становлення давньогрецької фiлософiї (VII – V ст. до н. е.): Фалес, Гераклiт, Парменiд, Пiфагор, Емпедокл, Анаксагор, Демокрiт та iн. - «Класичний перiод» — розквіт давньогрецької фiлософiї (V – IV ст. до н. е.): Сократ, Пла- тон, Аристотель, софісти; -
«Еллiнiстично-римський перiод» — занепад давньогрецької філософії (кiнець IV ст. до н.е. – VI ст. н.е.): Епiкур, Пiррон, Зенон Кiтiонський, Сенека та iн.).
Перiоди Античної фiлософiї (ІІ) (класифікація Скіррбека і Гільє)
1) Натуралістичний період VI-V ст. до н.е. В цей період домінує космоцентризм, філософські дослідження спрямовані на пізнання космосу, природи — розвивається натурфілософія, представлена школами елеатів, піфа- горейців, атомістів та еклектичними уявленнями про природу.
2) Гуманістичний період (V ст. до н.е.) — звернення до проблем людини, мови, свідомості, моралі. Софісти, Сократ.
3) Період великого синтезу — створення філософських систем Платоном та Аристотелем (IV ст. до н.е.), відкриття надчуттєвого і формулювання основних філософських проблем — пік розвитку класичної давньогрецької філософії.
4) Еліністичні школи — кініки, епікурейці, скептики, стоїки, еклектизм — коментування та наслідування класичних зразків.
5) Релігійна філософія елінізму — неоплатонізм та його розгалуження.
6) Християнска інтерпретація категорій еліністичної та класичної давньогрецької філосо- фії (III-V ст. н.е.).