Чергування і – й не буває: а) при зіставленні понять: дні і ночі; батьки і діти; війна і мир; б) перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип – друзі; в) після паузи: Щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Шевченко). Варіанти прийменника з –із –зі (зрідка зо) чергуються на тій самій підставі, що й в – у, і – й. 1. З уживається: а) перед голосним початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова:3 одним рибалкою він дуже подружив (Глібов); Диктант з української мови. б) перед приголосним (крім с, ш), рідше – сполученням приголосних початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи: Плугатарі з плугами йдуть (Шевченко); З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов'ю повертав (Малицький).Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживають із або зі./2. Варіант із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (після них або перед ними): Лист із Бразилії (Франко); 3. Зі вживається перед сполученням приголосних початку слова, зокрема коли початковими виступають з, с, ш, щ тощо, незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Бере книжку зі стола Іншомовні слова в українській мові фонетично й граматично адаптуються, проте деякі з них характеризуються орфоепічними особливостями: 1. Голосні [і] та [и] слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Після приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [р], [ж], [ч], [ш] постійно вимовляеться [и], а не [і] перед наступним приголосним звуком: система, дипломатичний, фізика, цивільний, риторика, шифр, ратифікація, режим. Початковий [і] вимовляється чітко, а наближена до [и] вимова [і] є орфоепічною помилкою. Правильно Неправильно [ідеиал'но] - ідеально идеально [ідейа] - ідея идея 2. В іншомовних словах ненаголошений [о] ніколи не переходить в [у] (навіть перед складом з постійно наголошеним [у]): корупція, доручення, документ, популяризація. 3. Ненаголошені [и], [е] після приголосного вимовляються з наближенням до [е], [и]: [теинден'ц'ійа] - тенденція; [пеир'іодиезац'ійа] - періодизація; [сеиртиеф'ікат] - сертифікат. |