Орфографія - 1) система однакових написань, що історично склалася, яку використовують в писемному мовленні; 2) розділ мовознавства, який вивчає й опрацьовує систему правил, що забезпечують однакові написання.Центральним поняттям првопису є орфограма –написання слова ,що вибирається з кількох можливих і ґрунтується на сформульованому і закріпленому в системі орфографії.
На основі вивчення різних історичних джерел учені встановили, що в 862—863 рр. грецькі місіонери брати Кирило і Мефодій, відомі у Візантії вчені-філологи, створили слов'янську азбуку, використавши для цього літери грецького уставного письма і додавши певну кількість нових, утворених ними літер, пристосували її до звукової системи добре знаного ними солуньського діалекту староболгарської мови і переклали богослужебні книги з грецької на слов'янську мову, користуючись цією азбукою.
Слов'янське кириличне письмо швидко поширювалося в слов'янських країнах, зокрема в Київській Русі на початку X ст. вже користувалися ним, відповідно пристосовуючи його до фонетичних особливостей давньоруської мови, якими вона відрізнялася від мови старослов'янської.
Слов'янське кириличне письмо швидко поширювалося в слов'янських країнах, зокрема в Київській Русі на початку X ст. вже користувалися ним, відповідно пристосовуючи його до фонетичних особливостей давньоруської мови, якими вона відрізнялася від мови старослов'янської.
Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії народу. Письмо – одне з найістотніших знарядь культури, яке в просторі і часі розширює функціонування мови. Проблема виникнення письма у східних слов’ян дуже складна й досі остаточно ще не розв’язана. Складність її розв’язання насамперед зумовлюється тим, що в розпорядженні науки немає найдавніших пам’яток слов’янської писемності. Те, що пам’яток стародавньої писемності обмаль, можна пояснити тогочасним способом писання: повсякденні записи вірогідно робилися на навощених дерев’яних дощечках або на бересті – матеріалі, який погано зберігається.
Поряд з кирилицею в слов’янській писемності відома й інша азбука – глаголиця. Їй вчені не знаходять аналогів. Це дало підставу для тверджень, що глаголиця є штучним витвором однієї людини, на відміну від кирилиці, яка має природний органічний характер і давніші прототипи. На питання про те, яка з цих двох азбук виникла раніше, в науці досі немає однозначної відповіді. Деякі вчені вважають, що Кирило створив не кирилицю, а глаголицю, кирилиця ж виникла на зміну складній глаголиці аж у кінці ІХ ст. І автором її був Климентій, учень Кирила. Останнім часом на користь цього погляду висуваються нові аргументи, зокрема в зв’язку з віднайденням на стінах у Київському Софіївському соборі азбуки, що має 27 літер, серед яких 23 грецьких і 4 слов’янські (Б, Ж, Ш, Щ).
18.Поннятя орфограми .Правопис складних слів.
Орфограма –написання слова ,що вибирається з кількох можливих і ґрунтується на сформульованому і закріпленому в системі орфографії.На місці орфограми можуть допускатися помилки ,типологічна природа яких зумовлюється належністю до певної частини орфографічної системи –передачі фонемного складу або написання окремо чи разом відповідних слів,вживання великої літери замість малої і навпаки.
Разом пишуться:1.Усі складноскорочені слова й похідні від них: держбанк, колгосп, міськом, держстрах, універмаг; колгоспний, комсомольський.
Сюди належать і всі складноскорочені слова з першими частинами авіа-, авто-, біо-, зоо-, водо‑, газо-, гідро-, електро-, мета-, метео-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фото- й подібні: стереосистема, газопостачання, метеослужба, агрокомплекс.
2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою):двобічний, трипроцентний, сімдесятиріччя, трикутник, двадцятишеститисячний, двовладдя.
3. Складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ:самокат, лісосплав, краснопис, чорнозем, верболіз.
4. Складні іменники, утворені шляхом поєднання дієслова в 2-й особі однини наказового способу з іменником: вернигора, горицвіт, перекотиполе.
5. Іменники, утворені шляхом поєднання трьох ібільше основ: веломотоспорт.
6. Складні прикметники, співвідносні з складними іменниками, що пишуться разом: електросиловий, самохідний.
7. Складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника: народно-поетичний, первіснообщинний.
8. Складні прикметники з другою дієслівною частиною: деревообробний.
9. Складні прикметники, у яких перша частина співвідноситься з прислівником: доброзичливий.
10. Складні прикметники, утворені з 2-х або кількох прикметників, якщо основне смислове навантаження передається останнім прикметником: вузькодіалектний.
11. Складні прикметники, що виступають як наукові терміни: головоногі, грудочеревна (перепона), умовнорефлекторна (дія).
Через дефіс пишуться:1.Повторення того самого слова з метою підсилення його повного значення, зокрема, в дієсловах для підсилення інтенсивності дії: писав-писав, ходив-ходив; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: білий-білий, легенький-легенький, багато-багато, синьо-синьо, тихо-тихо.
2. Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо; антонімічних слів: більш-менш, видимо-невидимо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: батько-мати (батьки), хліб-сіль (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами і суфіксами: великий-превеликий, давним-давно, з давніх-давен, з діда-прадіда, мало-помалу, повік-віки, радий-радісінький, сила-силенна, тихий-тихесенький.
Примітка. Два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а другий – орудного, пишуться окремо: кінець кінцем, одним одна, честь честю, чин чином. Так само йзайменники: сама самотою.
3. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра, три-чотири.
Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставиться тире 3–4 (дні), учні 8–11 класів.
4. Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, ого-го, бом-бом.
5. Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, то во-о-ни наморились уже йта-а-к біля мене. (Тесленко); По-о-лк, стій!
6. Літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗІЛ-131.
7. Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.
8. Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний.
9. Літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. — сільськогосподарський; с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний; ст.-сл. — старослов’янський.
Але скорочення, утворені від словосполук, пишуться окремо: с. г. — сільське господарство.
10. Іменники, що означають науковий ступінь, спеціальність, професію:
магнітолог-астроном, член-кореспондент.
11. Іменники, що означають державні посади, військові звання: генерал-губернатор, генерал-майор.
12. Іменники, у яких перше слово підкреслює основну прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: блок-система, жар-птиця, крекінг-процес.
13. Іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година.
14. Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, обер-, унтер-, штаб- (штабс-): віце-президент, екс-чемпіон, штабс-капітан.
15. Складні прикметники, що співвідносяться із складними іменниками, що пишуться через дефіс: дизель-моторний, соціал-демократичний, блок-системний.
16. Складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, що означають рівноправні поняття (між компонентами можна ставити і): аграрно-сировинний, плоско-опуклий, столярно-механічний.
17. Складні прикметники з першою частиною на -ико (-іко): діалектико-матеріалістичний, політико-економічний, ритміко-інтонаційний.
18. Складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський, воєнно-стратегічний.
Виняток: військовозобов’язаний, військовополонений.
19. Складні прикметники, у яких перша складова частина не має прикметникового суфікса, але за змістом однорідна з другою частиною й приєднується до неї за допомогою сполучного звука о або е: м’ясо-вовняний, крохмале-патоковий.
