Орфографія - 1) система однакових написань, що історично склалася, яку використовують в писемному мовленні; 2) розділ мовознавства, який вивчає й опрацьовує систему правил, що забезпечують однакові написання.Центральним поняттям првопису є орфограма –написання слова ,що вибирається з кількох можливих і ґрунтується на сформульованому і закріпленому в системі орфографії.
Основу укр. орфографії складають два головні принципи –фонетичний і морфологічний.Певну роль відіграє також історичний і смисловий .
Фонетичний принцип-яу чуємо так і пишемо .
Морфологічний принцип полягає в тому ,що значущі частини споріднених слів пишуться однаково ,незважаючи на те ,що вони в різних формах того самого слова або в споріднених словах звучать по –різному .За морфологічним принципом пишуться 1.е та и на позначення ненаголошених е та и,а в позиції перед постійно наголошеним у також і о .2.літери ,що позначають глухі приголосні перед дзвінкими ,а також дзвінкий г перед глухими :просьба,молотьба.3.префікс -з перед глухими (крім к ф п т х) :зшити.4.префікси –роз,-без перед шиплячими :розжувати .5.дієслівні форми на –шся ,-ться :збігаються.
Суть історичного принципу полягає в тому .що деякі написання не зумовлюються ні вимовою ,ні уніфікацією фонемного складу морфем незалежно від можливих позиційних видозмін.За історичною традицією пишуться: 1.літери я ,ю,є,ї що позначають по дві фонеми .2 дж,дз на позначеня однієї фонеми.3.ряд слів з ненаголошеними голосними е ,и,о ,що не перевіряються наголосом .
Смисловий принцип орфографії лежить в основі диференціації за допомогою різних написань :1. Власних і загальних назв .2.слів і прийменниково-іменникових конструкцій та часток не ,ні з самостійними словами.
