До складу фонематичної системи укр. мови входить 6 голосних фонем-типів : а,о,у,и,і,е. характеристика голосних залежить від величини й форми резонатора, тобто ротової порожнини, що, у свою чергу, залежить від рухуй положення язика в ротовій порожнині (активного мовного органа). Враховуючи це, виділяють два осн. Принципи класифікації (аналізу) голосних фонем: за рухом язика в горизонтальному напрямі (ряди – передній, середній та задній) та за рухом язика у вертикальному напрямі, тобто за ступенем підняття язика (високий, середній та низький ступені підняття). Також аналізують голосні за участю губ, поділяючи їх на лабіалізовані (о,у) та не лабіалізовані (і,е,и,а,).
Фонема і, - голосна фонема, переднього ряду, високого ступеня підняття, нелабіалізована. В наголошеній або в сильній позиції (дід). У ненаголошеній позиції, у кінцевих складах такту, на початку слова та перед і, вимовляється варіант і з наближенням до и (синій).
Фонема е, - це голосна переднього ряду, середнього ступеня підняття, не лабіалізована. Варіанти: наголошений е нічим не відрізняється він ненаголошеного и (несе, неси). Між м’якими приголосними ненаголошений звук е максимально звужується і вимовляється як е з наближенням до і (заєць, дивується).
Фонема и, - голосна переднього ряду, високого ступеня підняття, не лабіалізована. Звукові варіанти: перед складом з наголошеним е вимовляється як е з наближенням до и (мине, миленько). Перед іншим голосним вимовляються и з наближенням до е (минають, миліше).
Фонема а, - це голосна фонема заднього ряду, низького ступеня підняття, не лабіалізована.
Фонема о, - голосна фонема заднього ряду, середнього ступеня підняття, лабіалізована. Варіанти: а) коли о стоїть поряз із мяким приголосним, то вона вимовляється як дещо вища і передніша (льон); б) коли в наступному складі маємо наголошений у, то звук вимовляється у варіанті о з наближенням до у (голубка, кожух). Такий же варіант маємо і перед складом з наголошеним і (тобі, собі).
Фонема у, - це голосна заднього ряду, високого ступеня підняття, лабіалізована. У мовному потоці голосні зазнають певних змін залежно від таких факторів: наголошування, сусідство приголосних звуків (м’яких, твердих, губних, шиплячих тощо ), вимовляння на початку або в кінці речення тощо. Найбільшого впливу сусідніх приголосних зазнає звук а, потім голосні високого підняття. У певних позиціях голосні звуки і,у, в укр..мові, якщо вони стоять не під наголосом, після голосних стають нескладовими. Нескладові голосні становлять собою своєрідні дифтонги. Ці звуки мають особливості і голосних і приголосних.
