Є потреба нагадати, що українська мова належить до флективних мов , тобто мов, для яких властиве відмінювання, зміна закінчень за відмінками слів, що належать до певних частин мови — цей термін натякає на зміну форми слів залежно від значення, яке вони виражають. В українській мові розрізняють 7 відмінків в однині та множині: Називний — хто ? що?Родовий—кого? чого? Давальний — кому? чому? Знахідний — кого? що? Орудний—ким? чим? Місцевий — на (у) кому? на (у) чому? Кличний — хто? що?
щостосуєтьсякличноговідмінка, вважається, щопитання до нього не ставиться, щоіменники у форміцьоговідмінка є поза синтаксичнимзв'язкомоднакйогодавняісторія доносить І смисловийзв'язокйого з присудком. Кличнийвідміноквиражаєзвертання до особи в художньомустилі—і до іменників з предметнимчиабстрактнимзначенням: дубе, лісе, долино, поезіє.
І. Давальнийвідмінокодниниіменників II відміни
1. У давальномувідмінкуіменниківчоловічого роду II відмінивживаютьсяпаралельнізакінчення -ові, -еві (-єві) і -у -ю писатидядькові (дядьку). Для назвістотзакінчення -ові, -еві (-єві) є найуживанішими.
2. Якщо в текстіпоряд стоять кількаіменниківчоловічого роду у формідавальноговідмінкаоднини, рекомендуєтьсявживативаріативніформи: Завтра начальникові головного управління Данилу Богдановичу Триндирівськомувиповнюєтьсяп'ятдесят (О. Мірошниченко).
3. Для іменниківсереднього роду типовим є закінчення -у (-ю). Іменникамізсуфіксом -к-, якіозначаютьістот, властивіпаралельнізакінчення -ові і -у: ягнятк-ові (-у). Варіантніформиутворюютьокремііменники і назвинеістот: серц-ю (-еві)
