За відношенням до числа іменники поділяються на три групи:
- іменники, що вживаються і в множині і в однині: протокол – протоколи, заява – заяви, директор – директори;
- іменники, що вживаються тільки в однині:
- власні назви (Запоріжжя, Київ, Чорне море, Хортиця);
- назви речовин (пшениця, цукор, глина, цемент, вугілля, молоко);
- збірні іменники (сумісництво, старостат, студентство);
- абстрактні назви (щедрість, популярність, чесність, честь);
- іменники, що вживаються тільки в множині:
- географічні назви (Карпати, Суми, Чернівці, Альпи);
- назви парних предметів (двері, окуляри, ворота, ножиці);
- матеріально-речовинні назви (дріжджі, вершки, дрова);
- назви сукупностей предметів (гроші, меблі, витрати, копалини, фінанси);
- назви ігор, процесів, станів, відрізків часу (шахи, канікули, оглядини).
У текстах трапляються випадки необґрунтованого вживання форми однини там, де повинні вживатися іменники у множині і навпаки.
- У документах однина вживається на позначення множини:
- на позначення сукупності однорідних предметів: Зібрано цукрового буряка на площі... Увесь урожай черешні здано на консервний завод...
- на позначення однакових предметів, що належать кожній особі або предмету: Молоді спеціалісти, працівники, з якими укладено строковий трудовий договір, підлягають атестації тільки за їх згодою.
- у назвах установ і свят традиційно вживається або форма однини: Будинок книги, День учителя; або форма множини: Будинок офіцерів, Міжнародний день студентів.
- У документах множина вживається на позначення однини:
- абстрактні іменники можуть вживатися на позначення множини, коли набувають значення конкретного вияву якості, дії, стану: Політичні сили пропонують... У разі виявлення пустот у металі, заготовка бракується;
- речовинні іменники, коли позначають:
а) види, сорти, типи речовин (мінеральні солі, сухі вина, високоякісні сталі, машинні мастила);
б) вироби з цієї речовини (Вироби із золотим та срібним посудом, з хрусталями й коштовним склом надійдуть у продаж);
в) велику кількість речовини або великий простір, зайнятий нею (дозрівають пшениці, колосяться жита, талі води);
- власні назви вживаються у множині для позначення угрупувань, пов’язаних родинними стосунками (родина Василенків, сім’я Іванчуків).
