Писемне ділове мовлення, специфіка
Це мовлення, зафіксоване на папері. Характер писемного мовлення в першу чергу визначається відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки. Одиницею п. м. є текст, який членується на абзаци, речення в яких перебувають в тісних смислових та граматичних зв'язках між собою.
Писемне ділове мовлення є вторинним відносно усного мовлення.
Писемне мовлення фіксується графічними знаками й сприймається зором. Графічні знаки - різноманітні: знаки алфавітів різних мов, цифри, умовні позначки, малюнки і графіки.
Писемне мовлення дає можливість зафіксувати висловлення, забезпечити збереження і відтворення мовлення у просторі і часі.
Писемне мовлення - монологічне.
В ділових паперах проявляється такі риси, як традиційність і консерватизм, а також правила побудови ділових паперів, правила вживання стійких словосполучень, …
У писемному мовленні особливо чітко проявлялися диференціація текстів за сферами спілкування. Деякі тексти існують лише в п. м. - накладні, розписки, квитанції…
Здатність бути відтвореним у живій звуковій формі. (Яке не завжди буває точною копією писемного тексту.)
Писемне ділове мовлення:
Чітке дотримання прийнятих норм ділового спілкування (будова, набір реквізитів, правильне використання слів - рекомендуємо, наказую, доповідаю, гарантуємо, прошу, ухвалити…).
Дотримання норм літературної мови, вживання зрозумілих, найбільш переконливих слів, уникнення русизмів.
Відповідність мовних засобів їх стильовому призначенню (утримання розмовних, просторічних, діалектних слів).
Логічність формування думки, чіткість і послідовність викладу, членування тексту відповідно до будови ділового паперу.
Стислість вираження думки, строга відповідність слова його значенню, об'єктивність викладу фактів.
