Видавнича програма — це чітко продуманий видавцем план його дій на ринку, який випливає із заявленої у Статуті мети та предмета діяльності й спрямована на підготовку та випуск потрібних суспільству або замовнику й економічно вигідних видавництву видань. Поняття "видавнича програма" має більше поняття ніж "видавничий тематичний план", яким передбачається видання певної кількості конкретних назв за певний проміжок часу (місяць, квартал, рік).
Головні чинники видавничої програми
- ґрунтовне вивчення тенденцій книговидавничого ринку і потреб потенційного споживача (читача) своєї продукції; • чітке визначення спеціалізації видавництва й залучення для цього кваліфікованих кадрів; • достатня орієнтація щодо видавничих програм і характеру діяльності конкурентів; • добре налагоджена схема розповсюдження випущеної продукції у ланцюгу "видавництво—друкарня—покупець (споживач)".
- чітке визначення спеціалізації видавництва й залучення для цього кваліфікованих кадрів
Наступним чинником, що впливатиме на зміст програми, є чітке визначення спеціалізації видавництва й залучення для цього кваліфікованих кадрів. Безумовно, різною буде наповненість розділів поточного і перспективного планування в універсального і спеціалізованого видавництва, в того видавця, хто взяв в основу своєї діяльності випуск літератури для дітей чи дорослих, для студентів чи на широкий читацький загал. Сьогодні легко для видавництва визначити якоий профіль доставить найлегший шлях, щоб заробляти гроші в нинішніх умовах. З цим завданням успішно може справитися і вузькоспеціалізоване, й універсальне, середнє і велике. Важливим лише має бути одне — компетентність видавця в обраній сфері діяльності, "безпрограшність" у виборі тематики майбутніх книг та їхавторів.
- достатня орієнтація щодо видавничих програм і характеру діяльності конкурентів
Добре знання видавництв-конкурентів, їхніх сильних і слабких сторін, постійний аналіз їхньої діяльності — один із найважливіших чинників у житті видавничої програми. Раніше орієнтуватися в тому, які є найближчі плани в конкурентів, легко було через кілька каналів. Передусім усі видавництва видавали анотовані річні плани випуску своєї літератури, які заздалегідь розповсюджували через книготорговельні організації, бібліотеки.
- добре налагоджена схема розповсюдження випущеної продукції у ланцюгу «видавництво—друкарня—покупець (споживач)»
Звичайно, розгалужена власна мережа книгорозповсюдження в усіх регіонах держави під силу крупному видавництву. Новоствореному, якому вже тісно стає в межах випуску замовних видань, краще приєднатися до такого ж партнера. Шукати потенційних споживачів і розповсюджувачів своєї продукції найкраще під час роботи книжкових ярмарків, у довідниках "Видавництва, видавничі та книго-розповсюджувальні організації", які періодично видає Книжкова Палата України, а також на сторінках спеціалізованих видавничо-поліграфічних часописів, якими є, зокрема, "Друкарство", "Палітра друку", "Книгоноша", "Книжковий огляд", "Книжник-ревю" та інші. Значну частину робочого часу видавець змушений приділяти удосконаленню, урізноманітненню, оновленню своєї видавничої програми. До цього його спонукатиме ринок друкованої продукції, який увесь час змінюється, в якому постійно виникають, але відразу заповнюються вільні ніші. Пошук цей, як засвідчує практика, базується здебільшого на кількох основних блоках власної видавничої програми. Найпоширеніші з них — безпрограшні, кон'юнктурні та ексклюзивні видання.
