«Ромео і Джульетта» (1595 р.) — одна із перших великих трагедій драматурга. Шекспір мужньо боровся за право людини, вірив у її гідність, віддав усі сили, щоб піднести її красу. Автор розповів про долю закоханих, сильне і чисте почуття яких зіткнулося з міцними феодальними забобонами. Трагедія проголосила кохання і гідність людини головними цінностями життя.
Любов Ромео і Джульєтти спалахнула миттєво, з першого погляду під час зустрічі на костюмованому балу в Капулетті, куди Ромео проник з друзями. Ніщо ніби не провіщало цієї любові, все їй було вороже: сімейні чвари, захоплення Ромео красунею Розаліною, сватання до Джульєтти Паріса, воля її батьків, вік дівчини — всього 14 років.
Проте любов швидко розвивалася в юних серцях, народжуючи сміливі і тверді рішення, поетичні слова, змінюючи характери героїв. Кохання Ромео до Розаліни було надумане, оскільки молодому дворянину треба було любити когось, присвячувати комусь вірші. Подібне захоплення — це лише передчуття справжньої любові. Джульєтта перетворилася в жінку, здатну боротися за своє кохання. У молодих людей з'явилися спільники: годувальниця Джульєтти і чернець Лоренцо. Дівчина відкрилася годувальниці і чекала від неї допомоги, проте та заради грошей і подарунків, які вона приймала від Паріса і Ромео, зрадила її. Коли Ромео вислали за вбивство брата Джульєтти Тібальта, вона хвилювалася тільки за себе, а тому порадила дівчині вийти заміж за Паріса, хоча достеменно знала, що та дружина Ромео, оскільки їх таємно повінчав брат Лоренцо. Самотність Джульєтти у рідному домі стала повною, вона могла розраховувати лише на допомогу ченця. Коли обставини стали трагічними — Лоренцо дізнався, що Ромео вигнаний за вбивство, а Джульєт- ті загрожував шлюб з нелюбим, — він дав дівчині випити сік, щоб вона впала у глибокий сон на той час, поки він відшукає Ромео, щоб сповістити про все, що трапилося.
Збіг рокових обставин не дозволив здійснитися задуманому плану. Епідемія чуми, яка спалахнула в сусідніх з Вероною містах, відповідно, карантин не дав можливості Лоренцо дістатися до Ромео. Той, отримавши хибну звістку про смерть коханої, таємно повернувся до Верони, купив отруту і прийшов у склеп. Там він зустрів Паріса, який приніс квіти для своєї нареченої. Між ними виникла суперечка. Ромео вбив Паріса, попрощався з Джульєттою, випив отруту і впав поряд з труною коханої. Коли Джульєтта прокинулася, то побачила біля себе мертвого Ромео і склянку з отрутою. Вона поцілувала коханого з надією, що отрута залишилась на його вустах, а потім у розпачі заколола себе його кинджалом і впала на його бездиханне тіло.
У трагедії зіткнулися не просто сімейні родини, а дух феодальної жорстокості, помсти і ренесансної любові та дружби. Конфлікт виник не на грунті любові (герої віддані одне одному впродовж усієї трагедії), він базувався на зіткненні прекрасних почуттів зі світом зла і ворожнечі. Хоча Ромео і Джульєтта загинули, за ними залишилася моральна перемога. їхні батьки тільки після смерті дітей усвідомили, що ворожнечею знищили власне майбутнє. Трагедія оптимістична, оскільки висловлювала впевненість у перемозі феодального укладу життя. Вона стала справжнім шедевром. У «Ромео і Джульєтті» зображено шлях від минулого до сьогодення, шлях, на якому відбулася перемога норм гуманістичної моралі над принципами старого суспільства.
