Доба Відродження(її ще називають Ренесанс)-одна із найважливіших в історії людства ,золотий вік не тільки європейської ,а й світової культури.Під ренесансом розуміють перехід ну добу в розвитку європейської культури від Середньовіччя до Нового часу.Класичною країни Відродження стала Італія.Саме в ній народилися нові форми суспільного життя ,відбулися зрушення у світогляді й культурі ,виникли нові міста-поліси.Доба Відродження охоплювала період з 15 по 17 ст.і поділялась на раннє -15 ст,високе-90-ті роки 15ст.-перша третина 16 ст.,пізнє-друга половина 16 ст.і середина 17 ст.Для доби Відродження властиві такі ознаки:пробудження наукового духу і історичної точки зору;тяга до знань шляхом дослідження природи і життя людства за пастками літератури;відчуття особистості своєї самотності;добір памяток античного світу;піднесення науки;піднесення деяких можливостей і дій людини до рівня Бога;розвиток індивідуалізма ,емансипація особистості ;світський характер мислення й суспільної поведінки .
Творчість славетного італійського поета Данте Аліг’єрі стала найвищим художнім втіленням Передренесансу. Її справедливо називають синтезом середньовічної культури. Водночас з ім’ям Данте пов’язаний початок нової культури, нового типу мислення.Життя Данте Аліг’єрі тісно переплетене з подіями суспільного й політичного життя Флоренції та всієї Італії. З юності поет бачив нуртування політичних пристрастей, криваві бої у стінах рідного міста, зміну влади у Флоренції. Данте навчався у звичайній середньовічній школі. Шкільна освіта, убога й обмежена, не могла задовольнити допитливого юнака, і він намагався самостійно поповнити свої знання. У нього рано пробудився інтерес до літератури і мистецтва: він захоплювався живописом, музикою, поезією.
Перші поетичні кроки Данте були пов’язані з гуртком «солодкого нового стилю», але вже в ранніх його віршах нуртують почуття, що розвивають умовні образи цього стилю.У 1293 році Данте опублікував свою першу книгу «Нове життя» — збірку із тридцяти віршів, створених у період з 1281 до 1292 року. Вірші містили великий прозовий коментар автобіографічного і філософсько-естетичного характеру. У віршах і прозі «Нового життя» юний поет розповів історію свого кохання до Беатріче Портінарі. Це велике почуття зародилося в Данте, коли він був дев’ятирічним хлопчиком, і тривало все життя, навіть після смерті коханої (Беатріче померла, коли поетові було 25 років).
Данте брав активну участь у суспільному житті Флоренції, яку в той час роздирали політичні суперечки, приєднавшись до партії «білих» гвельфів . Він був членом Ради Ста, одним із семи пріорів Флоренції, виконував дипломатичні доручення.У 1301 році Флоренцію вразив жорстокий вибух політичних пристрастей. «Чорні» гвельфи , яких підтримав Папа Римський, викликали на допомогу війська, захопили владу в місті й нещадно розправилися з «білими». Флоренцією прокотилася хвиля вигнань і страт. Данте за сфабрикованим звинуваченням у хабарництві, посадових злочинах й опорі Папі Римському був заочно присуджений до спалення з конфіскацією майна (1302). Від смерті його врятувало тільки те, що в той час він перебував з дипломатичною місією за межами міста.
У поневіряннях, злиднях, у скорботних роздумах про долю Італії визрів геній Данте. У роки вигнання він багато працює як поет, філософ, політичний діяч, публіцист, учений-дослідник, пише «Божественну комедію», свій найбільший твір, який обезсмертив поета. Саме в цьому творі він на весь зріст постає як «останній поет середньовіччя і перший поет нового часу».
Останні роки Данте (1315-1321) були доволі спокійними і щасливими. Він мешкав у Равенні в її правителя Гвідо де Полента, одного з феодалів, які прагнули до «культурного панування». Сюди, у Равенну, до поета приїжджали двоє синів і дочка, тут його оточували шанувальники. Улітку 1321 року Данте завершив «Комедію». А 14 вересня 1321 року Равенна ховала Данте.
