«Пісня про Беовульфа». Важливою формою англосаксонської поезії була епічна пісня, в якій розповідалося про один, найбільш важливий епізод з життя героя, доля якого в цілому була відома слухачам. У поезії VT—VH ст. одним із улюблених героїв такої пісні став Беовульф, син Ектеова. Поема велика за обсягом (3183 вірші), складається із вступу і двох частин, які поєднаних лише особистістю головного героя Беовульфа. Кожна з них розповідає в основному про його подвиги, хоча в поемі були і вставні епізоди.
Вступом до твору послужила розповідь про легендарного родоначальника датських королів Скільда Скефінга, який ще малим приплив до берегів Данії в човні, повному скарбів, а коли підріс, став королем і довго та щасливо керував країною.
Один із нащадків Скільда — король Xротгар, син Xеальфдена, мав успіх у війнах, тому й став багатим. Він задумав побудувати велику й пишну палату для бенкетів на честь свого війська. Побудована вона була на диво всьому світу .Але недовго лунав там веселий гомін тих, пісні та звуки арф. Неподалік від палати, у болоті, було лігво чудовиська Гренделя. Одного разу вночі воно підкралося до дивовижної палати, в якій після бенкету розмістилася на відпочинок дружина короля, і схопило 30 воїнів, затягло їх до свого лігва, пожираючи. Потім чудовисько стало з'являтися кожної ночі за своєю кривавою здобиччю.Чутки про це лихо досягли землі геатів (скандинавське плем'я, яке мешкало в південних областях Швеції). Почув про те і хоробрий воїн короля Xікелага Беовульф, наказав зібрати корабель і поспішив на допомогу Xротгару. Разом з ним вирушили 14 найхоробріших воїнів короля.Король Xротгар зустрів їх з пошаною, влаштувавши на їхню честь святковий обід. Після бенкету Беовульф з товаришами — геатами залишився в палаті, а датчани розійшлися по домівках.
Уночі з'явився зі свого болота Грендель, швидко вибив замки на дверях, підкрався до геатів, схопив одного, подробив кості й став пити його кров. Не встиг він простягнути руку, щоб іншого, як могутня рука Беовульфа зупинила його. Між ними почалася боротьба.
Смертельно поранене чудовисько поповзло у своє болото. Xротгар влаштував на честь переможців бенкет і підніс Беовульфу багаті подарунки: шолом, броню, прапор, древко якого було з чистого золота, коштовний меч та семеро коней з дорогими сідлами. Королева піднесла йому кубок з вітанням, на обидві руки одягла обручі з крученого золота, обручки на пальці, на плечі — верхній одяг, а на шию — коштовне намисто, найважче у світі. Бенкет продовжувався весело й шумно, з гучними піснями, які прославляли подвиги героїв. Але вночі знову затріщали двері Xеорота і в залу ввалилося нове чудовисько, яке нагадувало жінку — це була мати Гренделя, яка прийшла по- мститися за смерть свого сина. Але вдалося прогнати чудовисько.
Беовульф не ночував з товаришами, для нього були відведені покої датського короля. Зранку богатир відправився на пошуки чудовиська. Сліди привели героя до болота, яке так і кишіло гадюками і чудовиськами. Беовульф спускався на дно болота цілий день, відбиваючись від потвор. На дні прірви він побачив матір Гренде- ля, напав на неї, наносячи удар за ударом, але не перемогти. Тоді Беовульф зірвав зі стіни величезний меч і вбив її, тим же мечем відрубав голову мертвого Гренделя. Xотів забрати меч з собою, але той, як лід, розтанув до самої рукоятки в його руках.
Була велика радість, коли Беовульф повернуся до палати короля. Знову бенкет, подарунки, якими наділив король героїв, проводжаючи їх на батьківщину. Бео- вульф прибув до Xігелака. На цьому завершується перша частина поеми.
У другій частині твору Беовульф зображений уже людиною похилого віку. Після смерті короля Xігелака та його сина він правив геатами впродовж 50 зим. На його землі з'явився жахливий дракон і став спустошувати все вогнем за те, що у нього була вкрадена чаша зі скарбами, які він охороняв. Старий Беовульф вирішив знищити дракона в поєдинку. Чудовисько він убив, але й сам був смертельно поранений. Беовульф наказав винести з печери скарби, щоб помилуватися ними перед смертю, встановив розклад на свої похорони і помер. Вірні геати на китовому мисі склали вогнище, по- клали обладунки й тіло Беовульфа. Палало вогнище, голосила вдова, плакали воїни. Над останками Беовульфа був насипаний великий могильний пагорб, навколо якого 12 могутніх богатирів співали славу загиблому вожаку.
Твір названо піснею, оскільки він адресований слухачам і містить похвалу, славу героїчному подвигу. Основу стилю склали й елементи усного пісенного жанру: наявність пісенної символіки. Віршована техніка поеми свідчить про те, що вона написана давньонімецьким алітеруючим віршем, властивим пам'яткам писемності та усному давньонімецькому епосу. Метрична система такого вірша вимагала розподілу кожного віршованого рядка на два напіввірші, в яких було по два головні ритмічні наголоси. Причому приголосні звуки, що стояли перед одним чи двома основними наголосами першого напіввірша, мали повторюватися (алітерувати) перед початком наголосу другого напіввірша. У поемі багато синонімів, метафор. Наприклад, «древо весілля» автор вжив замість «арфа», «син молота» — замість «меч», «дороги кита» — замість «море» тощо.
