Освіта – це наймогутніше знаряддя для формування майбутнього,давно підтверджена на практиці передовими країнами Європи. Саме освіта спроможна створити кваліфіковану і творчу робочу силу, здатну брати участь у «розумовій революції», що є рушієм економіки. Як зазначено в Державній програмі «Освіта», «існуюча в Україні система освіти перебуває в стані, що не відповідає вимогам, які постають перед нею в умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження українського народу. Це виявляється передусім у невідповідності освіти запитам особистості, суспільним потребам та світовим досягненням людства…» [1]. Важливою складовою вибору нашої держави щодо інтеграції у Європейську спільноту є входження вищої освіти України в єдиний освітній та науковий простір Європи на засадах Болонської декларації. Для українського народу входження у Болонський простір є надзвичайно важливим та необхідним, насамперед,через потребу підвищення ефективності та якості освіти. Нові завдання, які має вирішувати українська вища школа,готуючи фахівців європейського рівня, які відповідають певним вимогам аби мати можливість готувати високопрофесійну та високоморальну особистість. Освітня реформа в Україні передбачає якісно нові вимоги до професійного і кваліфікаційного рівня підготовки майбутніх викладачів у ВНЗ. Сучасна освіта має суто гуманістичне спрямування,що орієнтує на пріоритетність таких напрямів: особистісно-зорієнтоване навчання й виховання,створення однакових умов для молоді в здобутті якісної освіти,забезпечення права особистості на неперервну освіту впродовж життя. Тому важливо, щоб в Україні запанувала ера якісної,на рівні кращих світових зразків освіта, яка повинна стати доступною для кожного. За словами В.Кременя, «нам треба прагнуть до якісної на рівні кращих зразків освіти…» [2]. Студентський історико-педагогічний альманах 315 У вирішенні проблем професійної підготовки вчителя в системі сучасної вищої освіти,ми можемо виділити наступні підходи: 1. Особистісно-зорієнтований. 2. Цілісний підхід до організації навчально-виховного процесу. 3. Організація технологічного та творчого підходу. Ці підходи в процесі підготовки вчителя взаємообумовлені й взаємозв’язані між собою,а також відіграють значну роль у підготовці вчителя, забезпечуючи високий рівень фахової підготовки. У ВНЗ повинні готувати фахівців,здатних до самореалізації особистості, розвитку своїх творчих можливостей та креативного мислення, які будуть здатні виявляти та створювати нове. Професія вчителя вимагає всебічних знань,креативного та гнучкого мислення,професійної компетентності, а також творчого підходу до педагогічної діяльності. Основною метою сучасних учителів повинно стати постійне професійне вдосконалення,здатність працювати в команді, брати на себе ініціативу і відповідальність. Головна задача вчителя - це не тільки озброєння учнів знаннями, а, насамперед,передача дітям всього найкращого від попередніх поколінь та застереження від суспільних недоліків та хвороб. На думку К.Ушинського,вчитель повинен досконало володіти системою психологічних та педагогічних знань,їх свідомо засвоювати та вміло використовувати [3]. Взагалі, професійна підготовка представляє собою сукупність комунікативних, конструктивних, організаторських умінь вчителя як суб’єкта педагогічної діяльності, його здатність практичного використання цих навичок в педагогічній діяльності. Формування системи професійних знань є співвідношенням між теоретичними та практичними знаннями. Професійна підготовка здійснюється у взаємозумовленому розвитку всіх компонентів. Фундаментальна теоретична та практична підготовка допомагають майбутньому вчителю осмислювати сутність педагогічних явищ та закономірності формування особистості; визначити стратегію і тактику практичних дій при розв’язанні кожного з педагогічних знань [4]. Підводячи підсумки ми можемо стверджувати, що сучасна система вищої освіти не є достатньо ефективною. Тому виникає потреба в подальшому поглибленні питання про розвиток та удосконалення системи професійної підготовки вчителів. Отже, основою для формування вчителя нового покоління є зміни в змісті вищої педагогічної освіти, які передбачають його фундаменталізацію, гуманітаризацію, гуманізацію і диференціацію, а також розробку і реалізацію інноваційних технологій.
