Власне політична наука і політологія як навчальна дисципліна мають суттєві відмінності. Політична наука як самостійна сфера знань виникає на рубежі Середньовіччя та Нового часу, коли мислителі почали пояснювати політичні процеси за допомогою "земних", а не релігійно-міфологічних аргументів. Основи наукової політичної теорії закладають Н. Макіавеллі, Ж. Боден, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш-Л. Монтеск'є, Дж. Віко та ін. У цей час спеціальна галузь знань про політику іменується по-різному - політичне мистецтво, політичне вчення тощо. Політична наука охоплює всю сукупність знань з цього предмета.
Становлення політології як науки і навчальної дисципліни пройшло певні етапи:
1)Універсалізм античної думки (наука про політику розвивалась поруч із суспільними науками, зокрема – філософією);
2)Виділення науки про державу і право (політичні знання розвиваються переважно під кутом зору юрид. накуи);
3)Розмежування філософських, правознавчих, соціологічних, історичних, психологічних підходів до вивчення політики.
к. XVIII – п. XIX – формується окрема наука про політику, яка інтегрує різні підходи в одну теоретичну систему.
Предмет пол. науки – закономірності, тенденції формування та розвитку політичної влади; форми і методи її функціонування.
Предметом політології є політичне життя в цілому, з’ясування його головних компонентів, тенденцій зв‘язків і змін з іншими сферами суспільного життя.
Об’єкт науки визначається конкретними завданнями, які стоять перед дослідниками політики. Ними є ті області політичного життя, які безпосередньо вивчаються, наприклад, політичні відносини, політична система, політичні процеси тощо
У 1950р. експерти ЮНЕСКО, проводячи дискусію про те, що повинна вивчати політична наука:
політичні теорії, включаючи історію ідей;
політичні інститути та їх функціонування;
партії, групи тиску;
громадську думку;
міжнародні політичні відносини – зовнішня політика і все, що з нею пов’я.зано
Принципи:
системність;
детермінізм(причинність);
історизм;
цілісність, конкретність, об’єктивність.
Закони, які вивчає політична наука:
загальні (загально-істотні закони суспільного розвитку і прогресу);
особливі (закони розподілу влади у суспільстві);
одиничні (закони організації і структурування політичних інститутів);
закони с-ри (через які виявляють сталі зв’язки між компонентами пол. системи);
закони функціонування (розкривають сталість зв’язків у процесі політ. діяльності);
закони розвитку (характеризують динаміку зв’яків при переході від одного етапу розвитку політ. системи до іншого).
Основні категорії пол. науки:
1)загальні (загально наукові) – суспільство, народ, культура, прогрес тощо;
2)особливі категорії гуманістичних наук – право. Держава, влада, свобода, демократія, лідерство тощо;
3)одиничні – політика, політична влада, політичні відносини, політичне життя тощо.
Методи політології:
системний метод аналізу політичних явищ (розлядає політику як цілісний саморегулюючий оганізм);
функціональний (з’ясовання важливості пол. явищ для суспільства і особи, їх оцінки з позиції цінностей)
соціально-психологічний (орієнтує на вивчення суб’єкт мех.-мів поведінки людини, її індивід. якості, рис характеру, психологічної мотивації; вивчає залежність політичної поведінки від включення даної особи у діяльність тих чи інших груп);
порівняльний (дослідження політичних явищ на основі порівняння однотипних понять)
антропологічний (вивчає зумовленість політики не соціальними чинниками, а природою людського розуму).
Існують і інші методи, такі як емпіричний (здобування первинної інформації про пол..життя), історичний, логічний тощо.
Отже, як навчальна дисципліна політологія вивчає частину загальнотеоретичного й прикладного матеріалу і дає знання про:
•об'єкт, предмет та функції політології;
•розвиток світової та вітчизняної політичної думки;
•динаміку розвитку політичного життя;
•політичні процеси, події та проблеми;
7•взаємодію політичних інтересів, відносин і діяльності;
•розвиток політичних інститутів, норм, свідомості та політичної культури;
•об'єкти та суб'єкти політичних процесів;
•роль людини в політичному житті сучасного світу;
•теорію влади та владних відносин;
•політичну систему суспільства; електоральну поведінку;
•роль і місце демократії в політичному житті суспільства як способу й умови діалогу, гласного обговорення проблем, взаємного врахування суперечливих інтересів, претензій і переконань суб'єктів політичного процесу;
•світовий політичний процес.
