Cприятливі умови для розвитку національної культури склалися в Болгарії відразу після звільнення від османського панування. Уряд розробив цілий комплекс відповідних програм. Значний внесок у розвиток болгарської культури зробили М. Дринов, К. Величков, І. Шишманов, під керівництвом яких розбудувалася система народної освіти.
За перші три десятиріччя незалежності Болгарії потроїлася кількість шкіл. Було запроваджено загальну початкову освіту, а середні навчальні заклади складалися з класичних та релігійних гімназій. Закон «Про народну освіту» (1892) збільшив строк обов'язкової початкової освіти до 6 років, посилив централізацію та контроль над змістом навчального процесу. Подальшому поліпшенню сприяло відновлення в болгарській мові єдиної орфографії. Значно розширився словниковий запас мови. За рівнем письменності серед дітей (40 % на селі, 66 % - у місті) Болгарія вже у першому десятиріччі XX ст. впевнено випереджала інші Балканські країни.
Справжніми центрами розвитку національної культури стали Софійський університет імені Климента Охридського (1905) та Болгарська академія наук (1911). Вагомий внесок у процес становлення болгарської науки зробили М. Дринов (історія), Г. Златарський (геологія), І. Шишманов (етнографія) та ін.
Активно розвивалася болгарська художня література, домінантною темою якої стала героїчна боротьба за звільнення Болгарії від османського ярма. Відповідальною громадянською позицією та високим патріотизмом відзночалося життя і творчість письменників І. Базова, К. Величкова, П. Спавейкова.
Початок XX ст. ознаменувався визначними подіями в театральному, музичному та образотворчому мистецтві Болгарії. З ініціативи письменника І. Базова в Софії виникла перша професійна акторська трупа, а у 1902 р. засновується перший театральний колектив «Сміх і сльози», який став основною для створення (1904) в столиці Народного театру. Саме до цього періоду відноситься створення композиторами Е. Маноловим і Г. Атанасовим-Маестро перших болгарських опер «Бідна» та «Борислав». У 1895 р. за сприяння письменника К. Величкова в Софії відкрилася Державна школа живопису. У 1903 р. митці пензля створили товариство «Сучасне мистецтво». Провідні позиції в болгарському образотворчому мистецтві займали художники А. Митов (найбільш відома картина - «Ринок у Софії»), І. Ангелов («Жнива», «Град»), Я. Вешин («Орач», «Гайдуки»).
Міжвоєнний період розвитку болгарської культури та мистецтва відбувався під впливом наслідків двох пережитих болгарами «національних катастроф». Так, розгалуження системи освіти було підпорядковане завданням модернізації країни. У 1921 р. в болгарській мові були вдосконалені правила правопису (з абетки вилучено дві літери), запроваджена обов'язкова семирічна освіта та розширена мережа початкових і середніх шкіл. Наприкінці 30-х років існувало п'ять вищих навчальних закладів.
У різних сферах мистецтва домінуючою стала «національна» тематика, яка була пов'язана із зверненням діячів культури до славних сторінок вітчизняної історії, коли Болгарія постала як сильна й могутня держава. У центрі уваги художніх, драматичних та музичних творів перебували відомі національні герої (хан Аспарух, цар Симеон та ін.), з іменами яких пов'язана велич Болгарії. Усі ці героїзовані образи були покликані виховувати у кожного болгарина почуття національної гідності, вселяти в нього впевненість у можливості об'єднання всіх своїх одноплемінників у кордонах єдиної сильної держави. Саме ця тема ставала центральною в творчій діяльності більшості тодішніх митців. Загалом же історизм мистецтва міжвоєнного періоду сприяв зміцненню та розвитку національної самосвідомості.
Найбільш помітною подією культурно-мистецького життя стало створення у 1921 р. на основі Болгарського оперного товариства Софійської народної опери. Значну частину репертуару оперного театру займали твори болгарських композиторів П. Влади-герова, П. Стайкова та ін. Відомий балетмейстер А. Петров у 1927 р. створив першу професійну балетну трупу, а згодом відкрив і балетну школу. У 1937 р. він здійснив постановку першого національного балету «Змій та Яна».
Автор першого болгарського художнього фільму (1915) режисер В. Гендов у 1933 р. завершив зйомки звукового фільму «Бунт раба». Впродовж наступних десяти років у країні було створено майже 50 художніх фільмів.
Розвиток болгарської культури та мистецтв після Другої світової війни був цілком підпорядкований завданням побудови соціалізму, а вся творча діяльність митців потрапила під адміністративний прес комуністичної влади. Утвердження нових підходів у сфері культури відбувалося в умовах формування тоталітарного режиму й було пов'язане із розповсюдженням т. зв. «теорії безконфліктності» та спрощеного тлумачення принципів соціалістичного реалізму. Наслідки цієї політики знайшли віддзеркалення у художніх творах того часу, у яких робилася спроба втілити соціальні та моральні зміни в житті болгарського суспільства.
За таких умов освіта, наука та культурно-мистецька діяльність були перетворені на головний засіб ідеологічного впливу та «виховання людини нового суспільства». Особливу увагу комуністична влада приділяла освітній системі. Так, з 1948 р. була запроваджена безкоштовна початкова освіта, а з 1959 р. - обов'язкова восьмирічна. Державна система освіти складалася з дошкільної (дитячі садки), початкової (чотирирічні школи), неповної середньої (восьмирічні школи) та середньої (прогімназії та гімназії). У середині 70-х років у Болгарії існувало 538 професійно-технічних училищ та 26 вищих навчальних закладів. З 1989 р. стала запроваджуватися обов'язкова політехнічна освіта. Головними центрами науки залишалися Болгарська академія наук та Сільськогосподарська академія наук. Пріоритетна підтримка надавалася розвитку фундаментальних наук. Так, світове визнання отримали праці фізика Г. Наджако-ва (1896-1983), який відкрив фотоелектронний стан речовини.
Провідною темою художньої літератури НРБ стало утвердження революційної самовідданості та героїчного пафосу. Так, уже в період «народної демократії» великими накладами видавалися твори авторів «революційної» тематики: поетів X. Смирненського, Г. Мілева, Н. Вапцарова та прозаїків X. Ра-девського, Л. Стоянова та ін. Теми суспільно-історичної спрямованості знайшли віддзеркалення в романах таких письменників, як Д. Димов («Тютюн»), Г. Караславов («Прості люди»), Е. Ста-нев («Іван Кондарев»), Д. Талев (твори, присвячені національно-визвольному руху в Македонії).
Однак революційно-героїчна тематика художньої літератури 50-60-х років уже з наступного десятиріччя змінилася на національно-патріотичну. Виховання на прикладах історичного минулого, яке мало сприяти формуванню національної гідності, перетворилося на провідне завдання системи освіти, літератури та мистецтва. Масштабно й урочисто було відзначено 1300-річчя болгарської державності.
Подальшого розвитку у другій половині XX ст. набули образотворче мистецтво та національна архітектура. Практично в кожному окружному місті існують художні галереї. Широкого визнання набули твори художників С. Ванева, 3. Бояджієва, Ц. Лавренова, скульпторів Н. Терзієва, П. Мінчева, М. Ге-оргієва, Д. Даскалова та ін. Досить переконливими є й здобутки болгарських архітекторів. Так, новаторськими рисами відзначаються курортно-готельні комплекси «Албена» і «Русалка» на узбережжі Чорного моря, будівлі театрів у Велико Тирнові та Шумені, Палац молоді у Благоєвграді, будинок Державної ради «Бояна» у Софії та ін.
Надзвичайно динамічно в Болгарії розвивалося театральне мистецтво. Якщо після Другої світової війни було відкрито 12 державних і 7 муніципальних театрів, то вже на початку 80-х років у країні кількість професійних театральних колективів перевищила шістдесят, а найбільшою популярністю користувалися вистави Національного театру імені І. Возова, Державного театру сатири, Театру болгарської армії.
Подальшого розвитку в Болгарії набуло музичне мистецтво, яке охоплює як традиційний, так і різноманітні сучасні напрямки. Кількість театрів опери та балету в країні досягла восьми, а державних симфонічних оркестрів - десяти. Далеко за межами країни стали відомими музиканти та виконавці державної філармонії, симфонічного оркестру болгарського радіо й телебачення та інших творчих колективів.
Традиційну болгарську музику виконує багато народних ансамблів, серед них провідне місце займають Національний ансамбль «Філіп Кутев» (Софія), «Пірін» (Благоєвград), «Північний ансамбль» (Плевен) та ін. Серед пісенних колективів - ансамблі «Пісні Пірінських гір», тріо «Болгарія».
Широкої популярності як у болгарських, так і в зарубіжних музикантів та виконавців набули міжнародні фестивалі та конкурси артистів балету (Варна), камерної музики (Пловдив), бального танцю (Бургас), молодих оперних співаків (Софія), поп-музики «Золотий Орфей» (Золоті піски), тижні сучасної музики (Русте й Софія). Велика кількість глядачів збирається на фольклорних фестивалях у Копривштиці, давніх танців «Кукері і Сурвакарі» у Перніку, народних ансамблів у Бургасі та на Золотих пісках
