пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

2017:
» биология
» криминалогия
» паразитология
2016:
» история
всякое 2:
» 200-300
» 300-400
» 100-200
» 0-100
» 400-500
всякое:
» 0-100
» 100-200
» 200-300
» 300-400
» 400-500
» 500-600
лингвистика:
» русский
ФИЛОСОФИЯ:
» Философия
БИОЛОГИЯ:
» патофизиология
» биология беларус.

історія російського визвольного руху в трактуванні Семеновського

Василь Іванович Семевський (1848-1916) 

Майбутній історик народився 24 грудня 1848 р. в небагатій дворянській родині в Полоцьку 
Вітебської губернії; рано залишився без батьків. Його старший брат (різниця становила 11 
років) відомий історик, видавець журналу «Русская старина» Михайло Іванович Семевський доручив виховання молодшого брата педагогу і письменнику В.І. Водовозову. На формування морального обличчя В.І. Семевского Водовозов зробив глибокий вплив. 

Майбутній історик отримав гарну освіту. Після закінчення 5 класів друга 
кадетського корпусу в Петербурзі в 1863 р. його перевели в першу петербурзьку гімназію, 
яку він закінчив у 1866 р. із золотою медаллю. На вибір вищого навчального закладу 
вплинуло захоплення позитивізмом, яке призвело Семевского в Медико- 
хірургічну академію. Там він прослухав лекції фізіолога І.М. Сеченова (Семевского 
тоді цікавили рефлекси головного мозку) і хіміка-органіка М.М. Зініна. Увібравши 
придбані в академії природно-наукові методологічні основи теорії 
пізнання, в 1870 р. Семевський перейшов на історико-філологічний факультет 
Петербурзького університету, де і збирався застосувати до історії отримані знання про 
психіці людини. 

Рушійною силою історичного розвитку Семевський вважав «громадська 
самосвідомість»
, яке тільки і здатне оголити внутрішні соціальні безладу. 
Для поліпшення соціального устрою суспільство має впливати на владу, входити 
в зіткнення з нею. Думка передових громадських сил, за словами Семевского, 
«Починає працювати над питанням про необхідність створення нового суспільного ладу - 
і ось, рано чи пізно старий порядок руйнується під тиском загального невдоволення ». До 
політичним переворотів Семевський ставився негативно, вважаючи, що вони не ведуть до 
істотної зміни в положенні народу, а саме благо народу було головним 
критерієм суспільного прогресу для історика. Він вважав, що соціальні зміни і 
удосконалення принесуть набагато більше користі народові, ніж боротьба за створення   нового суспільного ладу і політичні перемоги. Бачачи в революції руйнівний 
початок, Семевський заперечував її значення як ефективного методу соціального 
перетворення. 

Він вважав призначення історичної науки в тому, щоб, виходячи з інтересів народу, 
підготовляти соціальні перетворення в суспільстві і з науковими даними в руках 
вказувати на необхідність тих чи інших соціальних реформ. Тому «вчені повинні, 
перш за все, уважно вивчити минуле і сьогодення становище народу ». У 1881 р. в 
журналі «Російська думка», Семевський опублікував статтю «Чи не час написати історію 
селян в Росії? ». Вона поклала початок загальноросійської популярності вченого. «Історія 
російських селян - є борг нашої науки народу », - в цьому історик був глибоко 
переконаний. Але розробка історії селян повинна була стати, на його думку, першим етапом у вивченні життя російського народу, тобто у вирішенні завдання, поставленої ще Н.А. Польовим. 

Семевський присвятив наукову творчість селянству і селянського питання в Росії 
XVIII - першої половини XIX ст.; Досліджував історію суспільної думки. 

Неухильно виконуючи проголошену ним програму, Семевський вивчив не 
тільки становище селян у період пізнього кріпацтва, а й становище робітників на 
золотих копальнях Сибіру. Він незмінно вводив в науковий обіг широкі пласти раніше 
невідомих матеріалів. Його магістерською дисертацією став перший том монографії 
«Селяни в царювання імператриці Катерини II» (СПб., 1881), загальним обсягом 600 
сторінок, над яким Семевський трудився вісім років. Однак дисертацію йому вдалося 
захистити не в Петербурзькому, а в Московському університеті, завдяки підтримці В.О. 
Ключевського, що став одним з опонентів (іншим був М. А. Попов). Науковий 
керівник Семевского - К.Н. Бестужев-Рюмін змінив ставлення до його роботи після 
вбивства Олександра II народовольцями 1 березня 1881 р. У основі конфлікту з Бестужевим- Рюміним були суспільно-політичні та світоглядні причини, за фактичним 
змістом дисертації підстав для зауважень Семевський, ретельно працював з 
джерелами, не залишав. 

Проведений у Москві 17 лютого 1882 дисертаційний диспут перетворився на 
суспільно-політична подія. У історіографічній літературі відзначена 
спорідненість концептуальних положень двох великих національних істориків - В.І. 
Семевского і В.О. Ключевського. Сам факт захисту був хворобливо сприйнятий у Петербурзі. 

Протягом наступних чотирьох років перебування Семевского в Петербурзькому університеті у начальників викликали занепокоєння зростаюча популярність вченого у студентів і, головне, концептуальна спрямованість його думки. У 1886 р. Семевского заборонили читання лекцій. У розквіті творчих сил, 38 років, він був вигнаний з Петербурзького університету. 

Двотомна монографія В.І. Семевского «Селянське питання в Росії в XVIII і першій половині XIX століття »була удостоєна Російською Академією наук Уваровської премії, а у вересні 1890 р. - великої золотої медалі Вільного економічного товариства (ВЕО).  У 1901 р. Семевський видав другий том монографії «Селяни в царювання імператриці Катерини II », за допомогою нових джерел він проаналізував ті категорії селян, які він не розглядав у першому томі. Загальний обсяг праці склав 860 сторінок. У 1903 р. він зробив друге, виправлене і доповнене, видання першого тому своєї магістерської дисертації. 
Дослідники відзначали високий авторитет Семевского у російської інтелігенції.


04.05.2015; 20:51
хиты: 503
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь