Патентне право – це сукупність норм, що регулюють майнові та немайнові відносини, які виникають внаслідок створення, використання, оформлення винаходу, корисної моделі та промислового зразка.
У суб’єктивному розумінні патентне право – це сукупність майнових і немайнових прав, які належать автору, патентовласнику у зв’язку зі створенням, використанням об’єктів патентного права.
Принципи патентного права – це відправні ідеї, що знайшли своє закріплення у патентно-правових нормах:
- Визнання за патентовласником виключних прав на використання запатентованого об’єкта.
- Дотримання розумного балансу інтересів патентовласників і суспільства в цілому.
- Встановлення правової охорони лише тим розробкам, що в офіційному порядку визнані патентноздатніми.
- Визнання і охорона законних прав і інтересів, як патентовласника, так і дійсного творця об’єкту патентного права.
Предметом патентного права є сукупність майнових і немайнових прав, що належать патентовласнику.
Об’єкти патентних відносин це винахід, корисна модель, промисловий зразок.
Винахід – це досягнутий людиною творчий результат у вигляді конкретних технічних засобів рішення завдання, яке виникло у сфері практичної діяльності. Для того щоб винахід отримав правову охорону він повинний відповідати критеріям патентоспроможності: новизна, винахідницький рівень, промислова придатність (ст. 459 ЦКУ).
Корисні моделі – це конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин. Критерієм патентоспроможності корисної моделі є новизна і промислова придатність (ст. 460 ЦКУ).
Промисловий зразок – це художньо-конструкторське виконане рішення, обумовлене його зовнішнім виглядом. Критерій патентоспроможності промислового зразка виділяється в ч.1 ст. 461 ЦКУ – новизна.
Суб’єкти патентного права:
- Автором є фізична особа, творчими можливостями якої було створено об’єкт патентного права. Автори можуть передавати свої майнові права або їх частину іншим особам, тому автор і патентовласник можуть не бути однією особою.
- Інші особи, що мають право на винахід, корисну модель, промисловий зразок. До них відносяться правонаступники і спадкоємці.
- Патентновласники – це фізична або юридична особа, яка володіє, користується та розпоряджується патентом.
- Патентні повірені – це професійні діячі на ринку патентно-правових послуг.
- Держава.
Правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами права. Різновидом правовідносин є патентні правовідносини.
Патентні правовідносини – це майнові та особисті немайнові відносини, врегульовані нормами патентного права, які складаються між рівними учасниками, що є носіями прав та обов’язків. Вони виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.
Елементи патентно-правових відносин:
- Суб’єкт – активно або пасивна діюча особа, що є носієм певних прав та обов’язків.
- Об’єкт – це благо, на яке спрямовано суб’єктивне право і суб’єктивний обов’язок з метою задоволення інтересів фізичних і юридичних осіб.
- Об’єктивна сторона – дія або бездіяльність суб’єктів при реалізації патентних прав та обов’язків.
- Суб’єктивна сторона – внутрішня сторона правовідносин, до якої відносять мотиви, мету, що рухають суб’єктом при здійсненні їх діяльності (мета – одержання патенту)
Патентні правовідносини класифікуються за різними критеріями:
1. Залежно від прав і обов’язків, що виникають у суб’єкта патентних правовідносин, вони поділяються на активні та пасивні правовідносини.
Активні правовідносини надають суб’єкту право вимоги від інших суб’єктів утримуватися від дій у відношенні прав суб’єкта. Патентовласник може жадати від інших суб’єктів утримуватися від дій стосовно його прав, зокрема користуватися патентом.
Пасивні правовідносини виражаються у бездіяльності суб’єктів. Тобто зобов’язана особа повинна утримуватися від посягання на право інтелектуальної власності, не перешкоджати здійсненню патентновласником своїх прав. У цих правовідносинах активною фігурою є власник патенту.
2. Залежно від кола суб’єктів, на яке поширюються правовідносини виділяють абсолютні і відносні.
Абсолютні правовідносини поширюються на абсолютне коло суб’єктів, тобто на суспільство в цілому. Вони можуть бути: активними і пасивними. В даному випадку діє такий принцип: дозволено усе, що не заборонено законом.
Відносні правовідносини поширюються на чітко визначене коло суб’єктів (патентовласник і автор, їх взаємовідносини).
Патентні правовідносини виникають, змінюються і припиняються не самі по собі, а лише коли виникають певні життєві обставини, які називаються юридичними фактами. Це такі обставини, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення певних прав та обов’язків учасників патентних правовідносин.
У цивільному законодавстві передбачено перелік (який не є і не може бути вичерпним) юридичних фактів як підстав виникнення, зміни чи припинення правовідносин. Ці юридичні факти мають універсальне значення і стосуються не тільки цивільних правовідносин. Роль правоутворюючих, правозмінюючих та правоприпиняючих відносин вони відіграють і в інших нормах права, в тому числі і патентного. З урахуванням цього для полегшення орієнтування серед чисельних юридичних фактів, відмежування їх один від одного, проведена їх класифікація.
Залежно від характеру перебігу та вольових ознак усі юридичні факти поділяються на дві основні групи: дії та події.
Дії – це такі юридичні факти, в яких виражена воля людей, конкретних індивідів або їх колективів, наприклад, укладення угоди, виконання зобов’язання, здійснення правочинів, заподіяння шкоди тощо. У свою чергу дії поділяються на правомірні та неправомірні. Правомірними є всі дозволені, не заборонені законом дії. І навпаки, дії, які порушують установлені законом заборони, визнаються як неправомірні (заподіяння шкоди, невиконання або неналежне виконання зобов’язань тощо).
Правомірні дії поділяються на три великі групи – адміністративні акти, правочини та юридичні вчинки.
Адміністративні акти становлять владні розпорядження державних органів і органів самоврядування, адресовані конкретним суб’єктам патентних правовідносин, або управлінських органів того чи іншого підприємства своїм підрозділам, які спрямовані на виникнення, зміну чи припинення патентних правовідносин, наприклад, акти місцевих органів влади і управління про розвиток інновацій тощо.
Правочинами є дії, спеціально спрямовані на встановлення, зміну або припинення патентних правовідносин. Це вольові дії фізичних чи юридичних осіб, які передбачають досягнення конкретного правового результату. В умовах запровадження ринкових відносин в секторі інтелектуальної власності правочини набувають широкого розвитку. З’являються їх нові види, причому такі, які в умовах командно-адміністративної системи були просто неможливі.
Під подіями слід розуміти такі юридичні факти, які виникають незалежно від волі людей (наприклад, землетрус, пожежа або інші стихійні лиха).
Ця класифікація має важливе не тільки теоретичне, але й практичне значення. Так, стихійне лихо звільняє державні сільськогосподарські підприємства від відповідальності за непоставку чи недопоставку сільськогосподарської продукції.
