- - це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе.
Характер взаємозалежний з іншими сторонами особистості, зокрема з темпераментом і здібностями. Характер, як і темперамент, є доситьстійким і малозмінюваним. Темперамент на форму прояву характеру, своєріднозабарвлюєтічиіншійогориси. У спілкуванні з людьми характер людинивиявляється в манеріповодження, у способах реагування на дії і вчинкилюдей.Загальніриси характеру виявляютьсяувідносинахособистості до суспільнихобов'язків і боргу, до людей, до самої себе. Відношення до суспільнихобов'язків і боргу насампередвиявляється у відношенніособистості до суспільноїпраці. У цьомузв'язкувиявляютьсятакіриси характеру, як працьовитість, сумлінність, наполегливість, ощадливість, і протилежніїм - лінощі, недбалість, пасивність, марнотратство. Відношення до самого себе виявляється в самооцінцінкасвоїхдій. Тверезасамооцінка - цеодне з умов удосконалюванняособистості, щодопомагаютьвироблятитакіриси характеру, як скромність, принциповість, самодисципліна. Негативними рисами характеру є підвищеназарозумілість, зарозумілість і хвастощі. Людина, щоволодієцими рисами, звичайнонеуживчивий у колективі, мимоволістворює в ньомупередконфліктне і конфліктніситуації. Небажана й іншакрайність у характерілюдини: недооцінкасвоїхдостоїнств, боязкість у висловленнісвоїхпозицій, у відстоюваннісвоїхпоглядів. Скромність і самокритичністьповиннісполучатися з загостренимпочуттямвласногодостоїнства, заснованому на свідомостідійсноїзначимостісвоєїособистості, на наявностівідомихуспіхів у праці на загальнукористь. Принциповість - одне з коштовнихособистіснихякостей, щододають характеру діяльнуспрямованість.