Синтаксичні норми – це норми правильної побудови словосполучень і речень. Дотримання синтаксичних норм – найважливіша умова правильності мови. Синтаксичні норми включають правила узгодження слів і синтаксичного управління, співвіднесення частин пропозиції один з одним за допомогою граматичних форм слів з тією метою, щоб пропозиція була грамотним і осмисленим висловом. Порушення синтаксичних норм призводить до синтаксичним помилок різного типу. Однорідні члени речення – це члени речення, які виконують однакову_синтаксичну_функцію, мають здебільшого одне морфологічне вираження і пояснюють одне слово в реченні.Однорідні члени речення є структурною організацією будь-якого функціонального стилю. У художньому стилі вони мають особливе навантаження, є експресивними засобами на синтаксичному рівні мови. Насичення однорідними членами сприяє виразності, сильніше впливає на розум та емоції читача, додає ритмічності чи навіть музикальності поетичному чи прозовому тексту.В офіційноділовому і науковому_стилях однорідні_члени реченнясприяють повноті інформації, розгорненій класифікації поняття, зіставленню чипротиставленню явищ, загалом – мають логіко-семантичне завдання, працюють на логіку викладу. Найістотніша ознака однорідних членів у граматичном відношенні – їхняфункціональна рівноправність. Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається
дієприкметниковим зворотом. В усному мовленні такий дієприкметниковий зворот виділяють паузами та інтонацією. У реченні дієприкметниковий зворот завжди є означенням. Дієприкметниковий зворот, що стоїть перед означуваним словом, комами (комою) на письмі звичайно не виділяють. Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює
дієприслівниковий зворот, який у реченні виконує роль поширеної обставини. В усному мовленні дієприслівниковий зворот відділяється від решти компонентів речення паузами, а на письмі — комами: Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду (Леся Українка). Літа не минули, лиш, втомившись жаром палким, на хвилину заснули (Лепкий). Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина (Головко). Дієприслівники з суфіксами -учи (-ючи), -ачи (-ячи) треба відрізняти від активних дієприкметників теперішнього часу в називному або знахідному відмінках множини, в яких після суфіксів -уч- (-юч- ), -ач- (-яч-) є закінчення –і. НЕ з дієприслівниками пишеться так, як і з дієсловом, — окремо: Не спитавши броду, не лізь у воду (Народна творчість). Виняток становлять дієприслівники (як і твірні дієслова), що без НЕ не вживаються: нехтуючи, недочуваючи.
