У лексиці укр мови поряд з окремими словами існують стійкі словосполучення, вирази і навіть цілі речення (вислови), що мають одне лексичне значення, яке подібне (синонімічне) до значення окремого повнозначного слова: байдики бити (ледарювати), накивати п”ятами (втекти), замилювати очі (брехати), пекти раків (червоніти). Такі стійкі вирази називають фразеологізмами (від грецького слова фразис, що означає вислів), а розділ мовознавства, що їх вивчає, наз. фразеологією. В укр літ мові широкого значення набули фразеологізми, що походять з інших джерел, зокрема: виробничо-професійні вирази, що набули метафоричного значення:сім раз одміряй, а раз одріж (з мови кравців), грати першу скрипку (з мови музикантів); вислови з античної культури: золотий вік (епоха розквіту), золотий дощ (несподіване багатство); переклади виразів видатних людей:
Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д.Ібаррурі); крилаті вирази укр письменників:
Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний); переклади крилатих виразів рос письменників:
Насмішки боїться той, хто вже нічого не боїться (М.Гоголь); переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: /
дим вітчизни нам солодкий і приємний (Гомер); біблійні й євангельські вислови:
Берегти, як зіницю ока. Фразеологічні вислови за будовою бувають 2-х типів: 1) фразеологічні зрощення – це вислови, в яких значення слів не співпадають зі значенням самого виразу; 2) фразеологічні єдності –вислови, у яких значення слів певною мірою пов”язані зі значенням фразеологізмів; фразеологічні сполучення – вислови, в яких існує головне слово, а залежні можуть змінюватися і утворювати новий фразеологізм.
