25. Початок, основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств. Роль і місце в Литовській державі українськиї земель.

Час перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського мав надзвичайно важливу особливість: він складався з неоднакових за тривалістю та змістом періодів, у межах яких домінувала то одна, то інша тенденція.Іетап(1340-1362)- «оксамитове» литовське проникнення. Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів Міндовга(1230-1263). Головним об'єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину, Литва -Волинь. Скориставшись у 50-х роках XIV ст. слабкістю Золотої Орди литовці активно починають новий етап проникнення в землі колишньої Київської Русі. Після перемоги 1362р. над татарами на березі р. Сині Води (притока Південного Бугу) до сфери литовського впливу потрапило і Поділля. Місцеве населення або зберігало нейтралітет і не чинило опору. На приєднаних до Литви землях руські князі зберігали свою автономність. IIетап(1362-1385) - «ослов'янення» литовських правителів. Майже до кінця XIV ст. Велике князівство Литовське було своєрідною федерацією земель-князівств, повноцінними, рівноправними суб'єктами якої виступали землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля. Збереглася стара система управління, у якій лише руська князівська династія Рюриковичів поступилася місцем литовській Гедиміновичів. Починаючи з правління Ягайла(1377-1392) у Литовській державі дедалі більше набирають силу тенденції централізму, а 1385р. між Литвою та Польщею укладено Кревську унію. IIIетап(1385-1480)- втрата українськими землями залишків автономії. Затиснута між Тевтонським орденом та Московським князівством, Литва отримала наприкінці XIVст. від ослабленої Польщі пропозицію: шляхом династичного шлюбу польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайла об'єднати сили двох держав. У 1385р. було укладено Кревську унію, суттю якої була інкорпорація Великого князівства Литовського до складу Польської держави. Відверто пропольська політика зумовила швидку появу литовсько-руської опозиції, яку очолив князь Вітовт(1392-1430). Він 1392р. був визнаний довічним правителем Литовського князівства. Намагаючись зміцнити внутрішню політичну єдність власної держави Вітовт незабаром переходить до ліквідації південно-західних руських удільних князівств - Волинського, Новгород-Сіверського, Київського, Подільського. Нова польсько-литовська унія 1413р. у Городлі стала свідченням зростаючої дискримінації православного населення. IV етап(1480-1569)- Остаточна втрата українськими землями у складі Литви автономних прав у часі збіглася з піднесенням Московського князівства. Початок XVIст. характеризується загостренням московсько-литовського протистояння. Війни та збройні сутички тривали майже безперервно – 1500-1503, 1507-1508, 1512-1522pp. Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів, Польща і Литва 1569р. укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава - Річ Посполита. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі.