36.Законодавчі, виконавчо-розпорядчі, юрисдикційні та інші повноваження ЄС та правові форми їх реалізації.37.Еволюція системи принципів пр

Які зміни в системі й змісті принципів права Європейського
Союзу передбачені Лісабонським договором? А що нового він
вносить сюди?
По-перше, уводиться поняття «цінності Союзу», безпосередній
зв'язок із принципами якого неважко помітити. Так, ст. 2 Договору
про Європейський Союз у новій редакції говорить: «Союз засно-
ваний на цінностях поваги людського достоїнства, свободи, демо-
кратії, рівності, правової держави й дотримання прав людини,
включаючи права осіб, що належать до меншостей. Ці цінності є
загальними для держав-членів у рамках суспільства, що характе-
ризується плюралізмом, недискримінацією, терпимістю, справед-
ливістю, солідарністю й рівністю жінок і чоловіків».
Як видно, багато хто із зазначених (свобода, демократія, пра-
вова держава, повага прав людини й основних свобод) раніше
були закріплені в ст. 6 Договору про Європейський Союз 1992 р.,
де були названі «принципами». Крім того, як показує системне
тлумачення норм Договору про Європейський Союз у редакції
Лісабонського договору, в інших статях цього ж документа (напри-
клад, ст. 21) зазначені цінності називаються «принципами». Тому,
на наш погляд, у цьому випадку правильно говорити про цінності-
принципи. Як вірно зауважує С. Ю. Кашкін, вони «являють собою
моральні початки європейської, а по своїй природі й світової
цивілізації» [4, с. 92].
Ці цінності-принципи відрізняються від інших принципів
права ЄС також рівнем і суворістю захисту у випадку порушення.
Гарантом їхнього дотримання всіма державами-членами висту-
пає сам Союз. Санкція для держав-порушників передбачена
самим установчим договором. Так, згідно ст. 7 Договору про
Європейський Союз, у випадку існування явної погрози серйозного
порушення яким-небудь державою-членом цінностей, зазначених
у ст. 2, Рада після констатації зазначеної погрози, може направити
державі-порушникові рекомендації із запобігання причин, що
викликали подібну констатацію. А у випадку серйозного й стійкого
порушення яким-небудь державою-членом цінностей, зазначених
у ст. 2, Рада може ухвалити рішення щодо призупинення окремих
прав, що випливають із застосування Договорів до відповідного
держави-члена, у тому числі права голосу представника уряду
цього держави-члена в Раді.
По-друге, Лісабонський договір більш детально закріплює
цінності, інтереси й принципи, що визначають відносини
Європейського Союзу з іншим світом. Так, відповідно до п'ятого
параграфа ст. 3 Договору про Європейський Союз такими висту-
пають: мир, безпека, стійкий розвиток планети, солідарність і вза-
ємоповага народів, вільна й справедлива торгівля, викорінювання
бідності й захист прав людини, у тому числі прав дитини, прин-
ципи міжнародного права, особливо принципи Уставу ООН.
По-третє, також більш чітко встановлюються принципи, що
регулюють відносини між Союзом і державами-членами. Сюди
входять принципи рівності держав-членів, поваги національної
індивідуальності держав-членів, поваги основних функцій дер-
жав, лояльного співробітництва (ст. 4 Договору про Європейський
Союз).
Принцип рівності держав-членів припускає їхня рівність перед
Договорами й ґрунтується на наступних його складових: юридич-
ній рівності, недискримінації по державній приналежності, повазі
культурної, релігійної і язикової розмаїтості. Принцип рівності
конкретизується також у принципах поваги національної індиві-
дуальності й основних функцій держав-членів.
Принцип поваги національної індивідуальності держав-членів
має на увазі, насамперед, безперешкодне існування специфічних
особливостей цих держав відносно їх основним політичним і
конституційним структурам, у тому числі в області місцевого й
регіонального самоврядування.
Принцип поваги основних функцій держав, по всій очевид-
ності, стосується головним чином тих функцій, які тісно пов'язані
із суверенними правами держав: це функції забезпечення тери-
торіальної цілісності, підтримки громадського порядку, охорони
національної безпеки. Особливо підкреслюється, що національна
безпека залишається в одноособовій відповідальності кожного
держави-члена.
Принцип лояльного співробітництва припускає взаємопо-
вагу й сприяння один одному у виконанні завдань між Союзом і
державами-членами. При цьому останні повинні вживати будь-які
міри загального або спеціального характеру, які здатні забезпечити
виконання обов'язків, що випливають із Договорів або виникають із
актів інститутів Союзу, також повинні створити сприятливі умови
для виконання Союзом його завдань і втримуватися від будь-яких
мір, здатних поставити під погрозу досягнення цілей Союзу.
По-четверте, Лісабонським договором більш чітко закріплені
основні принципи, що регулюють межі компетенції Союзу і
її здійснення.
Так, відповідно до нової редакції ст. 5 Договору про Європейський
Союз, межі компетенції Союзу регулюються принципом наділення
компетенцією, відповідно до якого Союз діє тільки в межах компе-
тенції, що надали йому в Договорах держави-члени для досягнення
встановлених у них цілей. Будь-яка компетенція, не надана Союзу
в Договорах, належить державам-членам.
Здійснення компетенції Союзу регулюється принципами суб-
сидіарності й пропорційності. Ці принципи, які й раніше втри-
мувалися в Договорі про Європейський Союз (ст. 5), обумовлюють
розмежування компетенції в Європейському Союзі й гарантують
невтручання органів влади верхнього рівня в справи органів влади
більш низького рівня, а також у справи приватних осіб.
По-п'яте, основні права, як вони гарантовані Європейською
конвенцією про захист прав людини й основних свобод і як вони
випливають із загальних для держав-членів конституційних тради-
цій, признаються загальними принципами права й у такій якості
входять в зміст права ЄС. Союз приєднується до Європейської
конвенції про захист прав людини й основних свобод.
По-шосте, уперше в рамках окремого розділу (Розділ 3
«Положення про демократичні принципи», ст. ст. 9-12) установлена
система демократичних принципів. Сюди включені принципи
демократичної рівності, представницької демократії, демократії,
заснованої на участі громадян, збільшення активної ролі національ-
них парламентів. Тут же визначені умови й механізми, які повинні
гарантувати реалізацію зазначених принципів у життя.
Принцип демократичної рівності припускає забезпечення
Союзом у всій своїй діяльності рівності своїх громадян, що користу-
ються однаковою увагою з боку інститутів, органів і установ ЄС.
Принцип представницької демократії є важливою основою
функціонування Союзу, відповідно до якої держави-члени пред-
ставлені в інститутах Союзу: у Європейській раді своїми главами
держав або урядів, а в Раді – своїми урядами, які самі є демокра-
тично відповідальними перед і національними парламентами
або перед їхніми громадянами. А громадяни безпосередньо пред-
ставлені на рівні Союзу в Європейському парламенті. Крім того,
кожний громадянин має право брати участь у демократичному
житті Союзу, де процес прийняття рішень, наскільки можливо, є відкритим і максимально наближеним до громадян. При формуванні європейської політичної свідомості й вираженні волі
громадян Союзу головна роль приділяється політичним партіям
європейського рівня.
Відповідно до принципу демократії, заснованої на участі гро-
мадян, інститути Союзу повинні підтримувати відкритий, прозо-
рий і регулярний діалог із цивільним суспільством, адекватними
способами забезпечувати можливість громадянам і суспільним
об'єднанням громадян доводити до відома про свої думки й при-
вселюдно обмінюватися ними по всіх сферах діяльності Союзу
Серед механізмів реалізації даного принципу особливо варто
виділити громадянську ініціативу – право громадян Союзу
виступити з ініціативою запросити Європейську комісію внести
відповідну правотворчу ініціативу з питань, у відношенні яких,
на думку цих громадян, необхідне видання правового акту Союзу.
Для здійснення цього права потрібно, щоб загальна кількість
громадян-ініціаторів становило не менш одного мільйона чоловік,
що належать до громадянства значного числа держав-членів.
Відповідно до принципу збільшення активної ролі націо-
нальних парламентів, останні повинні сприяти належному
функціонуванню Союзу різними способами, зокрема, стежачи за
дотриманням принципу субсидіарності, беручи участь у меха-
нізмах оцінки здійснення політики Союзу відносно простору сво-
боди, безпеки й правосуддя, залучаючись до участі в політичному
контролі за Європолом і до оцінки діяльності Євроюста, беручи
участь у міжпарламентському співробітництві між національними
парламентами й з європейським парламентом і т. д.
По-сьоме, один з важливих принципів права ЄС – принцип верхо-
венства права Союзу над національним правом держав-членів, що
одержав закріплення ще 1960-х рр. у рішеннях Суду Європейських
Співтовариств (див., наприклад: Costa/ENEL, 15 July 1964, Case 6/641),
був включений у Декларацію № 17 (Декларацію про примата), що
додається до Лісабонського договору. Безумовно, у порівнянні із
проектом Конституції це є кроком назад. Так, у проекті Конституції
даному питанню була присвячена окрема стаття (ст. I-6 «Право
Союзу»), де говорилося: «Конституція й право, створюване інсти-
тутами Союзу в ході здійснення наданої йому компетенції, пере-
вершують по своїй юридичній чинності право держав-членів».
На закінчення необхідно відзначити, що Лісабонським догово-
ром передбачені й інші принципи права ЄС, наприклад, принцип
гласності (абзац другий ст. 1)
Все вищесказане приводить нас до висновку, що відповідно
до Лісабонського договору формується єдина й взаємозалежна
комплексна система принципів права Європейського Союзу.
При цьому збагачене зміст багатьох принципів права, деякі основні
з них зводяться в ранг цінностей Союзу, одержує розвиток система
демократичних принципі