Право касаційного оскарження обмежується об'єктом оскарження, яким є: рішення і ухвали, постановлені судом першої інстанції, що були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали, постановлені судом апеляційної інстанції, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У касаційному порядку можуть бути оскаржені тільки ті ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду, які перешкоджають подальшому провадженню у справі (ст. 324 ЦПК).
Право касаційного оскарження діє у межах встановленого цивільного процесуального строку — протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду (ч. 1 ст. 325 ЦПК).
Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений судом касаційної інстанції, у якому знаходиться цивільна справа, за заявою суб'єкта права касаційного оскарження протягом одного року після виникнення такого права. У разі відмови у поновленні строку і повернення касаційної скарги та відмови у задоволенні заяви про поновлення строку суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 325 ЦПК).
Якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені ЦПК строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за загальними правилами касаційного провадження. При цьому за наявності підстав може бути скасовано попередньо постановлені ухвалу або рішення суду касаційної інстанції (ст. 348 ЦПК).
