Реальний кругооборот промислового капіталу проходить три логічно-послідовні стадії (рис. 9.4):
I – грошовий капітал авансується на придбання засобів виробництва (устаткування, сировину, матеріали, виробничі приміщення) і робочої сили. На цій стадії грошова форма капіталу перетворюється у виробничу.
II – здійснюється процес виробництва і створюється новий продукт. Головне призначення цієї стадії – створення нової вартості (яка включає додаткову вартість).
III – відбувається реалізація готової продукції на ринку. В результаті підприємець повертає назад авансований капітал і додатково отримує додаткову вартість.
Кругооборот промислового капіталу – безперервний рух капіталу за трьома стадіями із послідовною зміною форм і поверненням у свою початкову форму у збільшеному обсязі.
Оборот капіталу – це безперервно повторюваний кругооборот капіталу в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.
Однією з характеристик обороту капіталу є швидкість його руху.
Перший вимір швидкості обороту капіталу – відрізок часу, протягом якого до підприємця у вигляді виручки повертається вся грошова сума авансованого капіталу, що зросла на величину прибутку. Цей відрізок часу становить один оборот.
Другий вимір швидкості обороту капіталу – кількість обертів авансованого капіталу за рік. Цей вимір є похідним від першого і відображається формулою:
де n – кількість оборотів авансового капіталу за рік;
Т – визначена одиниця виміру – рік (12 місяців);
t – тривалість одного обороту.
Основний капітал – частина промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію шляхом амортизаційних відрахувань.
Це будівлі, споруди, верстати, машини, обладнання та ін.
Оборотний капітал – частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці (сировини, матеріалів, напівфабрикатів), незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (у т. ч. заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу.
Амортизація (від лат. amortisatio – погашення) – це процес поступового перенесення вартості основного капіталу на вартість новоствореної продукції в міру його зношування.
Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу.
Фізичне зношування основного капіталу відбувається у процесі виробничого споживання його елементів, а також під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середовища. Втрати від фізичного зносу можуть бути скорочені за рахунок поточного та капітального ремонтів.
Моральне зношування основного капіталу – техніко-економічне старіння його елементів через появу дешевих та досконаліших засобів праці або зумовлене винайденням нових, ефективніших засобів праці.
Амортизаційні відрахування – щорічне списання частини вартості основного капіталу.
Річна амортизація основного капіталу розраховується за формулою:
де Ар – річна амортизація;
К – вартість основного капіталу;
t – термін (кількість років) служби основного капіталу.
Амортизаційні відрахування утворюють амортизаційний фонд.
Амортизаційний фонд – грошовий фонд, призначений для відшкодування вартості основного капіталу, які вибувають з виробничого процесу в міру свого фізичного та морального зношування.
Норма амортизації – виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості основного капіталу.
де А' – норма амортизації;
А – сума амортизаційних відрахувань за рік;
К – вартість авансованого основного капіталу.