В кінці XIX – на поч. XX ст. почався процес становлення і розвитку монополій, які зайняли панівне становище у матеріальному виробництві й нематеріальній сфері. Водночас відбувався перехід від вільної конкуренції до панування монополій.
Причини виникнення і розвитку монополій:
1. Дія закону конкуренції. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен постійно нарощувати обсяги виробництва і продажу товарів, поступово усувати своїх конкурентів. З рештою виробник захоплює і контролює велику частину виробництва і збуту товарів, перетворюється на монополіста. Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця. Воно дає змогу йому уникнути цілої низки проблем і ризиків, пов’язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку.
2. Дія закону концентрації капіталу і виробництва. Внаслідок використання певної частини капіталу на розширення виробництва та в результаті конкуренції з маси малих та середніх підприємств виокремлюються кілька найбільших, які стають монополіями.
3. Процес централізації капіталу.
Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу внаслідок об’єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.
Однією з основних форм централізації капіталу є створення акціонерних компаній.
4. Трансформація індивідуальної приватної власності.
Жоден капіталіст окремо не мав необхідних капіталів, щоб фінансувати великі проекти. Отже, потрібна була нова форма власності, яка могла б розв’язати ці проблеми. Нею стала велика акціонерна власність, яка об’єднала капітали декількох підприємств.
5. Економічні кризи. Наслідком економічних криз є масове розорення і банкрутство дрібних і середніх підприємств. Деякі з них змушені погоджуватись на об’єднання, щоб уникнути розорення.
Монополізація – це процес досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
Монополізм – це активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання.
Конкретною формою монополізму є монополія.
Монополія – велике підприємство, фірма або об’єднання, яке посідає панівне місце на ринку з метою одержання монопольного прибутку.
В реальному житті монополізм відбувається і проявляється в численних видах і формах, що викликає необхідність певної їх класифікації.
Класифікація монополій
1. За умовами функціонування:
Підприємницький тип монополізму пов’язаний із розвитком підприємств на основі концентрації капіталу і виробництва.
Інституційний тип монополізму пов’язаний з нерівністю умов конкуренції, які надає держава для різних її учасників.
2. За характером і причинами виникнення:
Монополія окремого підприємства (це абсолютна монополія, існує вона рідко).
Монополія як угода (угода декількох могутніх фірм).
Монополія, що ґрунтується на диференціацїі продукту (створює ринок монополістичної конкуренції).
3. За сферою функціонування і причиною виникнення:
Природна монополія виникає внаслідок об’єктивних причин. Виникає, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її основі — особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів. Це має місце в таких сферах як електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв’язку і транспорту, послугах зв’язку. Діяльність природних монополій, особливо їх цінова політика, регулюється державою.
Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. Це надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. Підприємства діють на ринку як єдиний суб’єкт господарювання і між ними відсутня конкуренція.
Економічна монополія. Її поява зумовлена економічними причинами. Підприємці зуміли завоювати монопольне становище на ринку шляхом успішного розвитку підприємства, постійного зростання його масштабів.
Основні організаційні форми економічних монополій
Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.
Синдикат – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовою конторою.
Трест – це об’єднання декількох підприємств однієї або кількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, але вони одержують акції тресту, що дає їм право брати участь у керівництві та привласнювати відповідну частину прибутку тресту.
В наші дні картелі, синдикати, трести втратили своє значення й у чистому вигляді майже не зустрічаються.
В сучасних умовах створюються нові форми монополій.
Багатогалузевий концерн – це об’єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об’єднання фінансовий контроль.
Конгломерат – це великий промисловий комплекс, в якому під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов’язаних між собою галузях. Конгломерати належать одній фірмі і управління ними централізоване.
Консорціум створюється на основі тимчасових угод між кількома банками і виробничими корпораціями для проведення спільних масштабних фінансових операцій чи здійснення виробничих проектів. Після закінчення спільних робіт, консорціум розпадається.
Характерною особливістю сучасного ринку є поєднання різноманітних організаційних форм монополій.