:)

Людству відомі різні економічні системи, які сформувалися в процесі тривалого історичного роз­витку, їх можна класифікувати за відповідними критеріями. Найпоширенішою є класифікація економіч­них систем за двома ознаками:

— за формою власності на засоби виробництва;

—   за способом управління господарською діяльністю.

На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних си­стем: традиційну, ринкову, командно-адміністративну, зміша­ну Традиційна економічна система панувала в минулому, і зараз деякі її риси властиві слаборозвинутим країнам (їх близько 100). Вона ха­рактеризується відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраст­руктурою, найпростішими формами організації праці і вироб­ництва, бідністю населення. Характерною є неграмотність населення, перенаселеність, високий рівень безробіття та низька продуктивність праці. На соціально-економічні процеси впливають традиції та зви­чаї, релігійні та культові цінності. У сучасних умовах країни з традиційною економі­кою потерпають від насичення іноземного капіталу, гігантської зовнішньої фінансової заборгованості. Такі країни є постачальниками сировини та матеріалів у світове господарство, служать ринком збуту готової продукції.

Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) характеризується пануванням приватної власності на фактори виробництва, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свобо­ду вибору підприємницької діяльності. Кожний з них прагне отримати максимальний дохід, діючи на свій страх і ризик. Господарські рішення приймаються особисто. В системі багато як виробників, так і споживачів одного продукту. Але забезпечується панування споживача над виробником, де діє принцип: “Виробляється тільки те, що купується”. Всі процеси регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції (жоден з ринкових суб’єктів не може впливати на загальну ситуацію на ринку). Втручання держави в економічні процеси мінімальне.  Економіка вільної конкуренції проіснувала при­близно до 30-40-х років XX ст.

Командно-адміністративна система – це неринкова еко­номіка, яка базується на пануванні державної власності, ресурси є народною або державною власністю і нікому окремо не належать. Відсутність будь-якої конкуренції, через те, що планом передбачено виробництво кількості продукції, яка необхідна для задоволення потреб. Звідси – монополізм виробників. Як підсумок: панування виробника над споживачем. На ринках купується те, що виробляється. Вибір відсутній. Цій системі притаманні несприйнятливість до НТП, відсутність матеріа­льних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит (особ­ливо товарів народного споживання). Усе це призвело її до кризи, а потім і розпаду. Командна економіка існувала у колишньому Радянському Союзі та соціалістичних країнах Східної Європи й Азії.

Змішана економічна система є адекватною формою фун­кціонування сучасних розвинутих країн світу і характеризу­ється такими рисами:

— різноманітністю форм власності й рівно­правним функціонуванням різних господарюючих суб’єктів (при­ватних, колективних, державних);

— високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої ринкової інфраструктури суспільства;

— оптимальним поєднанням ринкового механізму з держав­ними методами регулюванням економіки, які органічно пере­плітаються і доповнюють один одного;

—   збільшуються затрати на освіту, медичне об­слуговування, створюються державні й приватні фонди соціаль­ного страхування та соціального забезпечення населення тощо. Ідея “змішаної економіки” виникла ще у ХІХ ст.,  але подальшого розвитку набула у 30-х рр. ХХ ст.