Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер.
Економічні потреби суспільства є безмежними за своєю суттю. Безмежність їх має різні форми прояву. Вона полягає, по-перше, в тому, що потреби постійно відтворюються (не можна, поївши, задовольнити потребу в їжі раз і назавжди); по-друге, розвиток суспільства породжує все нові й нові потреби; по-третє, не має меж процес удосконалення людської особистості. Безмежність потреб породжує дію закону зростання потреб. Він характеризує не просто зростання, тобто появу все нових і нових потреб, а зміну їхньої структури.
Однак зростання та розвиток потреб завжди випереджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання.
Всезагальний економічний закон зростання потреб відображає суттєві й сталі зв’язки між виробництвом і споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення. Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.
Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Вирішення суперечності між безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів породжує проблему вибору та визначає мету економічної діяльності (рис. 3.3). Отже, основою господарської діяльності є виявлення шляхів ефективного використання обмежених ресурсів з метою максимально можливого задоволення безмежних потреб.