Головною теорією походження онопотопоєтичної лексики є так звана звуконаслідувальна теорія, згідно якої ономатопи були першими словами, які вимовила людина.
Звуконаслідування – це слова, що безпосередньо імітують звуки живої і неживої природи, фізичні та емоційні відчуття, описують дії та стан предметів або ж явищ.
Японська мова володіє достатньо різноманітною кількістю ономатопоетичних слів, які широко використовуються як в усному мовленні, так і на письмі. Звуконаслідування часто зустрічається в художній літературі, для передачі повної, барвистої картини описуванного. Звуконаслідувальні слова в японській мові – це розряд давніх слів, які не є самостійною частиною мови, так як з точки зору граматики вони не являють собою єдиної граматичної категорії, а входять в різні частини мови (іменник, прикметник, дієслово, прислівник). У зв'язку з тим, що ці слова не володіють морфологічними показниками, свої граматичні властивості вони реалізують в синтаксичних зв'язках. Звуконаслідувальні слова можуть виступати в реченні як підмет, присудок, означення та додаток, а також виконувати функції обставини. В більшій частині своїй мають повторювану основу. Ономатопоэтические слова делятся на 2 типа: гионго 擬音語(ぎおんご) и гитайго擬態語(ぎたいご). Гионго имитирует звуки, Например, さらさら – это шелест или журчание, а гитайго выражает действия, состояние или чувства. Гисейго (擬声語) ― опять-таки по иероглифу понятно, что данные звуки придают «окраску» речи (声 – голос) людей или звукам, издаваемым животными. Например, きゃあきゃあ― изображает визг молодой девушки, увидевшей мышь или прокатившейся на американских горках (наш вариант «ияяяяяяяя»). Сюда же относят и звуки животных, например, ワンワン ― лай собаки, который передается нашим подражанием «ав-ав» или «гав-гав».
Ономатопоэтические слова образуют особу группу, которые в предложении могут выступать как глаголы, прилагательные, наречия и сущуствительные.
Глаголы
イライラする - злиться, нервничать;
彼女は２０以上コンサートに遅れていたから、みんなはいらいらした。
Все злились от того, что она опаздывала на концерт больше, чем на 20 минут.
ニコニコする-улыбаться; ムカムカする-тошнить; ドキドキする-трепетать; ぺこぺこする-проголодаться; ゴロゴロする-отдыхать, бездельничать дома;
彼女はいつもニコニコしている。
Она всегда улыбается.
ツルツルのお肌-гладкий;
ツンツンの頭-взъерошенная голова;
ピチピチのシャツ-обтягивающая футболка;
Наречия
キラキラと輝く-ярко блестеть;
ピカピカに磨く-натереть до блеска;
スラスラ書く- писать с легкостью;
トロトロに溶ける-слегка подтаять;
サラサラと流れる-течь с шумом;
ダラダラと過ごす-проходить медленно, вяло (о событии, мероприятии);
Существительное
のろのろ運転-ехать на машине медленно;
ピリ辛-обжигающе острый;
カリカリベーコン-хрустящий бекон;
Одні такі "слова" викликають слухове уявлення, (ごろごろ- "гуркіт грому", さわさわ - "шелестіння листя"), інші - зорові уявлення (ぴかぴか - "блиск блискавок", じろじろ - "пильний погляд") та ін. Входячи до складу пропозицій, такі одиниці грамматізіруются і перетворюються на певну частину мови, наприклад стають дієсловами (てくてく歩く- "тащиться", うろうろする- "тинятися", ひそひそ話す - "воркувати"), прикметниками ( うやうやしい - "покірний", くだくだしい - "нудний", なれなれしい - "розв'язний"), прислівниками (へとへとに疲れる- "втомитися до смерті»)
