Текст – це комунікат. ціле, організоване спец. способом, яке має систему притаманних йому категор. якостей. Текст як продукт мовленн. динаміки, мовленнєвий твір являє собою не низку речень, що утворюються довільно, а цілісну єдність, що буд. за правилами.
Текст як цілісна комунікат. утворення має низку категор. якостей/ознак:
- Інтегративність (цілісність) тексту забезпечує ф-ціонув. тексту як єдиного цілого, що не звод. до суми його складників.
Когерентність (coherence) – сукупність цілісності
- комунікативна цілісність, що пол. у наявності комунікативного наміру автора
- предметно-містова цілісність ~тематична~, т.е. текст підпорядковується одній темі
- об"єднана ф-ція "образу автора"
- формально-граматична цілісність – вираз./стил. прийоми + граматика
- композиційно-жанрова єдність
- Зв"язність тексту (когезія, cohesion) – властивість елементів тексту, що х-тер їх зв"язком з іншими елементами. Основне завдання когезії – розташувати речення в такій послідовності, котра буде відображати логіку розвитку думки. Надфразові єдності à поєднання речень à тексти, тому кожне речення тексту повинно бути пов"язане з іншими.
Два речення є пов"язанами в тому випадку, якщо вони мають спільний компонент ("сп. компонент думки"), тобто повторюваний компонент, який зв"язує речення у ланцюг – лексичний спосіб
- ланцюг займенниковий (co-refence)
- ланцюг-синонім (треба здогадатися що саме)
- для яп. м. – ланцюг змістовий
Спільний компонент треба шукати за змістом. В яп. м. – увага забезпеченню чіткості логічної побудови тексту (особл. діловий/наук/епістолярний стиль).
Багато мовних засобів для поєднання речень у тексті:
- засоби для вираження послідовності дії (そして、そのあと、まず)
- засоби для протиставлення (一方、でも、だが)
- засоби для прич-насл. зв"язку (それから、そのため)
- засоби, що служать лексичною заміною стил. компоненту думки (それおちて、それによって、そのとき、こういうと) – ці вислови – еквівалент повт. реми попереднього речення, перетвор. її на тему наступного.
Залежно від розташування зв"язних слів у стилістиці виокремлюють лівосторонній (вказув. на сказане раніше, "анафора") та правосторонній ("вказув. на наступне, "катафора").
Для яп. мови х-терний лівосторонній зв"язок, тобто всі зв"язні слова вик. на початку речень, вказуючи на інфу з попер. речення. У випадках викор. правост. зв. не використовують зв"язні слова. Перша частина речення вимагає пояснення в наступній. Велике значення – зачини – початкові реч. строфи/фрагменту. Зачини в яп. м. – не суть, основна думка кожної надфразової єдності, логічне і послідовне упоряд. їх в більші єдності
Фрагменти à Розділи à зав. твір
До зачинів належать 最初、まず／終わりに, заключення また、なお、その上
Будується чітка структура твору, в якому думка логічно і послідовно перетікає від відомого до невідомого (від теми до реми)
- Дискретність (подільність) тексту - може бути присутня або відсутня, текст може мати декілька сюжетних ліній
- Персональність/імперсональність виявл. в тексті як присутність/відсутність в тексті особистнісного начала (Автор). Може бути від І або ІІІ особи.
- Установка на читача (автор розраховує на те, що читач має фонові знання про написане) + перцептивність (сприйняття тексту читачем
Додаткові якості:
- Лінійність тексту (послідовний виклад)
- Інформатиційність (набуває цієї ознаки тільки за присутності попередніх ознак)/інформативність тексту. Текст акумулуює інфу, передає не тільки знання, а екстралінгвістичні елементи
- Завершеність (лише для певних текстів - у визнач. межами)
