Частини мови в українській мові
Частини мови - великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників.
В сучасній українській мові 10 частин мови:
|
частина мови |
що означає |
|
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ |
|
|
іменник |
означає предмети і явища |
|
прикметник |
виражає ознаку предметів |
|
числівник |
позначає число, кількість предметів, порядок їх при лічбі |
|
займенник |
вказує на особу, предмет |
|
дієслово |
виражає дію або стан предметів |
|
прислівник |
позначає ознаку дії, ознаку іншої ознаки чи предмета |
|
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ |
|
|
прийменник |
служить засобом вираження відношень іменника до інших слів у реченні |
|
сполучник |
зв'язує між собою однорідні члени речення і частини складного речення |
|
частка |
виражає модальні відтінки у реченні |
|
ОКРЕМА ЧАСТИНА |
|
|
вигук |
виражає почуття і виявлення емоційно- вольових реакцій людини |
Частини мови поділяються на самостійні (повнозначні) і службові (неповнозначні); окрему групу складають вигуки і звуконаслідування.
Самостійні частини мови (їх шість: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник) називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення.
Службові частини мови (їх три: прийменник, сполучник, частка) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка).
Вигуки і звуконаслідування виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи.
Існує декілька типів класифікації частин мови:
- Засоби відображення:
- основні
- додаткові
Так яп. м. класифікував Кійода. (вигуки, присл.)
2. Характер відображення елемента – іменники, дієслова.
Найбільш поширена класифікація частин мови в яп. м. – Хашімото бунпо:
- є окрема категорія ад’єктивного дієслова
- вигук – самостійна ч. м.
- прийменник не є окр.. ч.м.
|
Частина мови |
Японська |
Українська |
|
Іменник |
+ самост. |
+ самост. |
|
Дієслово |
+ самост. |
+ самост. |
|
Прикметник |
+ самост. |
+ самост. |
|
Ад’єктивне дієслово |
+ самост. |
- |
|
Прислівник |
+ самост. |
+ самост. |
|
Займенник |
+ самост. |
+ самост. |
|
Числівник |
+ самост. |
+ самост. |
|
Прийменник |
- |
+ служб. |
|
Сполучник |
+ самост. |
+ служб. |
|
Частка |
+ служб. |
+ служб. |
|
Вигук |
+ самост. |
+ самост. |
|
Прийменне |
+ самост. |
- |
В японській мові самостійні частини м. поділяються на змінні та незмінні; в укр. мові є незмінними тільки вигуки, прислівники, тому в такому поділі для укр.м. немає сенсу.
Змінні ч. м. виступають у ролі присудка.
Незмінні діляться на 2 типи:
- можуть служ. у ролі підмета
- не можуть служ. у ролі підмета
