Японці називають інтонацію розповідного речення 「への字型jigataイントネーション」(тобто інтонація у вигляді букви へ»),бо графічне відображення інтонації схоже на букву
Інтонація в розп. реч. може незначно змінюватись в залежності від емфатичного акценту, смислового наголосу, однак стандартним є підвищення тону голосу на початку й поступове зниження тону до кінця речення.Наприклад:
1. 日本と オーストラリアのために 役に立つ仕事がしたいと思います。Хочу займатись роботою, що буде корисна Японії та Автралії.
2А якщо в реченні є слова, на яких мовець хоче зробити наголос, то їх потрібно вимовляти з повищеною інтонацією.
日本と オーストラリアのために 役に立つ仕事がしたいと思います。
Що ж стосується запитальних речень , то в них та частина речення, в яких і полягає зміст питання , виділяється підвищенням тону голосу. Зазвичай слова, на які приходиться питання, зберігають свій початковий тип тонізації, а питальна інтонація передається підвищенням тону, приблизно з середини останньої мори такого слова:
約束の日はきょう➚？ (де початкова тонізація слова 今日＝きょう).
どのジュースをのむ➚？かん➚？びん➚？ (початкова тонізаціяя 飲む＝のむ、缶＝かん、瓶＝びん).
В питальних реченнях, де є питальне слово в складі присудка, інтонація змінюється. Вона підвищується на питальному слові і з пониженням інтонації на частці か
あなたはだれ➚ですか➘。
Якщо запитальне слово відсутнє, а реч. закінчується запит. част. か, інтонаційне оформлення фрази може бути ткаим:
あの人は鈴木さんですか➚。Підвищення інтонації на част かпередає суть питання.
あの人は鈴木さんですか➘ Зниження інтонації на част. か передає підтвердження інфи, часто з контекстом «Дійсно?». А подовження звука «а» , надає питанню значеня « Он як».
Інтонаційна зміна голосового тону в рамках слова , словосполучення або речення дозволяє:
- Викласти інфу , зробивши акцент на деякі смислові відрізки.
- Виділити найбільш важливу частину репліки.
- Інтонаційно правильно звернутись до адресата.
- Переконливо передати свою почуття на емоції.
- Донести до слухача підтекст передаваної інфи.
