Наголос – надсегментна одиниця мовлення.
В укр. мові – силовий/виділ., словесний, рухомий, не фіксований (=вільний), тобто припадає на різні склади. При зміні наголосу – слово змінюється. Існує подвійний наголос, логічний наголос (коли тільки від наголосу залежить значення).
В яп. мові – музичний наголос (регулюється висотою) або регістровий.
Одна з характеристик – контекстуальний прояв. Камі – волосся, камі –бог, камі – папір (залежить від налогосу)
У японській мові відсутня властивий українській силовий наголос, замість нього використовується тонізація (або тонічне наголос). Слова вимовляються рівномірно і більшість складів мають одну довжину (за винятком довгих голосних), наголос же показується зміною тону голосу.
Мора – найменша одиниця, будь-яке сполучення з голосним. В ідеалі кожна мора повинна мати однакову довжину (коли є подвоєння або подовження одн. довжину з іншими морами). Маленька цу – теж мора!
|
Два офіційні типи наголосу в яп. мові |
|
|
Токійський |
Кансайський |
|
Словорозрізнева ф-я вик. складом, після 1 мори відбувається зміна висоти голосу. Достатньо запам’ятати після якої йде спад. |
Більш складний і рухомий, оскільки старий |
