Тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі займають центральне місце у системі реалізації державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі комплексно впливає на обсяги сум нарахованого мита на товари, що є об'єктом експортно-імпортних операцій. Слід зазначити, що комплексність впливу тарифного регулювання проявляється у потребі визначення митної вартості товару, з якої нараховуватимуться суми мита, коду товару відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності та країни походження, що суттєво впливає на застосування окремих ставок мита до певних товарів.
Мито – це податок, який стягується при переміщенні товару через митний кордон.
Митний тариф – це обов’язковий внесок, який стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту.
Класифікація митних тарифів
Основою митно-тарифного регулювання виступають ставки мита, які систематизовано в митних тарифах.
За способом стягнення мито поділяється на:
- адвалерне – нараховується у відсотках до митної вартості товарів (наприклад, 20%);
Застосовується, як правило, при обкладанні товарів, які мають різні якісні характеристики в рамках однієї товарної групи.
Переваги: адвалорні мита підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливань ціни на товар, змінюються лише доходи бюджету.
Недоліки: вони передбачають необхідність митної оцінки вартості товару. Оскільки ціна товару може коливатися під впливом різних економічних (обмінний курс, відсоткова ставка) та адміністративних (митне регулювання) факторів, застосування цих тарифів пов’язано із суб’єктивністю оцінок і зловживанням.
- специфічне – визначає фіксовану суму, що стягується з одиниці виміру певного товару;
Як правило, накладаються на стандартизовані товари.
Переваги: є простими в адміністративному плані і у більшості випадків не залишають свободи для зловживання.
Недоліки: рівень митного захисту з допомогою специфічних тарифів сильно залежить від коливань цін на товари. В результаті, коли імпортні ціни збільшуються, рівень захисту внутрішнього ринку знижується.
- комбіноване – утворено комбінацією перших двох видів мита.
Слід зауважити, що в разі підвищення ціни товару та, відповідно, митної вартості, з якої нараховується мито, адвалерні ставки дають більші надходження до бюджету, ніж специфічні. Водночас, у разі зниження ціни товару, ефективнішими є специфічні ставки. Комбіновані ставки дозволяють дещо зменшити недоліки перших двох видів мита.
За об'єктом обкладення мито поділяється на:
- імпортне – мито, яке накладається на імпортні товари при випуску їх для вільного обігу на внутрішньому ринку країни. Імпортні ставки підвищують вартість товарів невітчизняного виробництва на внутрішньому ринку країни, що призводить до зменшення його кількості на національному ринку та дозволяє вітчизняному товаровиробникові додатково виробляти ідентичні та однорідні товари для внутрішнього споживання.
- експортне – мито, яке накладається на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. Експортне мито — це не тільки додаткові надходження до бюджету держави в разі експорту певних товарів, а також стимулювання додаткової обробки експортованої продукції на національних виробничих потужностях та утворення вартісних бар'єрів з метою скорочення експорту товару даного виду.
- транзитне – мито, яке накладається на товари, що перевозяться транзитом через територію даної країни. Цей вид зустрічається дуже рідко використовується насамперед як засіб торгової війни.
За характером застосування мито може бути:
- сезонне – регулює зовнішньоторговельні відносини щодо товарів сезонного характеру, насамперед, сільськогосподарської продукції. Застосування сезонних ставок мита захищає в певні періоди року ринок вітчизняних товарів шляхом підвищення (за рахунок ставок мита) вартості імпортованих товарів.
- антидемпінгове – застосовується у разі виявлення факту імпорту товару за демпінговими цінами, що призводить до суттєвих збитків у національних галузях виробництва.
- компенсаційне – накладається на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо або опосередковано використовувалися субсидії, надані державою експортеру для підвищення конкурентоспроможності товарів на ринках збуту. За міжнародними правилами сума компенсаційного мита не може перевищувати суми отриманої державної субсидії.
За походження мито може бути:
- автономне - встановлюється законодавчими документами конкретної країни без урахування наявності двосторонніх чи багатосторонніх договорів з іншими країнами стосовно зовнішньоторговельних відносин. Ставки цього виду мита змінюються без узгодження з країнами-торговельними партнерами та застосовуються в разі проведення підготовчої роботи до укладення дво- або багатосторонніх торговельних договорів. Зменшенням ставок даного виду мита певною країною можна отримати деякі зовнішньоторговельні пільги.
- конвенційне – формуються шляхом проведення дво- або багатосторонніх переговорів і не можуть підвищуватися будь-якою державою в односторонньому порядку.
- преференційне - це особливі пільгові ставки, які застосовуються до імпортних товарів походженням з деяких країн або групи країн. Мета їх застосування — стимулювати експорт певних товарів з країн, що розвиваються.
В залежності від типу ставок:
- постійне – митний тариф, ставки якого встановлюються один раз органами державної влади і не можуть змінюватися в залежності від обставин.
- мінливе – митний тариф, ставки якого можуть змінюватися за встановлених державними органами умов (при зміні рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій).
За способом нарахування ставок:
- номінальне – тарифні ставки, зазначені у митному тарифі;
- ефективне – визначає реальний рівень митного обкладення імпортованих кінцевих товарів, обчисленого за ставками митного тарифу.
Наведена класифікація дає уявлення про ступінь державного впливу на ефективність здійснення експортно-імпортних операцій шляхом застосування митно-тарифних засобів.
Структурно, митний тариф являє собою систематизований перелік товарів, що підлягають обкладенню митом у разі їх ввезення чи вивезення з митної території певної країни. Розрізняють, у залежності від кількості ставок, які можна застосувати до кожного товару, два типи митного тарифу — простий та складний.
Простий митний тариф передбачає для кожного товару тільки одну ставку мита, яка застосовується незалежно від країни походження товару чи інших обставин.
Складний митний тариф по кожному товару забезпечує наявність декількох ставок мита та дозволяє, в залежності від походження товару, застосовувати різний рівень митного обкладення. Крім того, цей тариф дозволяє впливати на інші країни шляхом застосування диференційованих ставок.
Звичайно, найвища ставка мита складного тарифу визначається кожною країною окремо, незалежно від наявності договірних тарифних угод з іншими країнами та, згідно з наведеною класифікацією, є автономною. Іншою ставкою у складному тарифі виступає конвенційна, яка зобов'язує певну країну застосовувати її на підставі укладених дво- та багатосторонніх угод щодо товарів, які імпортуються з цих країн. Найнижчими ставками складного тарифу е преференційні, які застосовуються у країнах, економічно пов'язаних певними угодами, а також стосовно товарів походженням з країн, що розвиваються.
Таким чином, тарифне регулювання державної зовнішньоторговельної політики є головним інструментом впливу на торговельні відносини різних країн та, певним чином, сприяє реалізації політики протекціонізму щодо вітчизняних товаровиробників.
Слід зазначити, що застосування тарифів у зовнішньоторговельних стосунках, суттєво поповнює державний бюджет.
Знання та застосування механізму впливу митно-тарифного регулювання на етапах планування та прогнозування стратегічних та тактичних кроків зовнішньоекономічної діяльності дозволить уникнути багатьох помилок у разі ухвалення рішення та окреслити завдання на розробку експортної стратегії та тактики.