Подальша політика Романовичів була спрямована на звільнення від монгольської зверхності. Данило Романович наполегливо шукав угод з тими силами, які могли виступити союзниками проти монголів. Ці угоди були
скріплені шлюбами Данилівни з Андрієм Ярославичем, братом Олександра Невського, у 1251 р. та Ольги Васильківни з чернігівським князем Андрієм Всеволодовичем у 1261 р. Шлюб Юрія Львовича з дочкою тверського князя Ярослава Олександровича у 1282 р. був останнім акордом цієї політики. Заплутані відомості про родинні зв'язки останніх Романовичів з Ольговичами, напевно, відбивають реальну ситуацію. В умовах першої половини XIV ст. їх союз був природнім і вигідним для обох.
Після монгольської навали посилився подальший процес роздроблення У землях, що знаходилися під безпосередньою зверхністю Орди межі шлюбної політики звузилися до зв'язків з ближчими сусідами.
1316 – союз Лева і Андрія з Тевтонським Орденом проти татар. 1323 – Лист Владислава Локетка папі сповідь про смерть племінників. 1320 – КП+Угорщина, На Галичину вторглися угри і ляхи у 1323р. Похід Литви на Волинь в літописах. 1324-1325 – походи Гедиміна на ГВР. Локетек лобійував Зимовита але бояри настаяли. Андрій і Лев раптово померли у війні з татарами. 1325 – Юрій Болеслав ІІ.
Після того як вигасла династія Романовичів, Любарт-Дмитро Гедимінович аж до самої смерті у 1384 р. боровся за реставрацію Галицько-Волинської держави. Цікаво, що вихід з складної ситуації він шукав у старих зв'язках попередньої династії. Другою його дружиною була Ольга-Агафія Костянтинівна з борисо-глібської гілки Ростовських Мономаховичів. Трохи пізніше його стопами пішов і Свидригайло Ольгердович, опинившись на Волині в подібній ситуації. Його другою дружиною стала Анна Іванівна з Тверських Мономаховичів.
