90-ті роки XIX ст. характеризувалися різкою активізацією зовнішньої політики Німеччини і зміною її спрямованості. Головним напрямком німецької експансії став Близький Схід. У 1899 р. кайзер домігся від турецького султана згоди на будівництво трансконтинентальної залізниці, яка мала з'єднати Берлін, Багдад і Басру, після чого розпочалося активне проникнення німецького капіталу на Балкани, до Анатолії і Месопотамії.
Просування німців на Схід і неприховані територіальні претензії призвели до різкого загострення відносин з найбільшою колоніальною державою світу - Англією. До початку XX ст. англо-німецькі суперечності стають головними в системі міжнародних відносин. Економічне, політичне і колоніальне суперництво двох країн доповнилося гонкою військово-морських озброєнь. Розгорнувши в 1898 р. будівництво потужного військового флоту, Німеччина кинула виклик «володарці морів», загрожуючи її посередницькій торгівлі та зв'язкам з колоніями. Протягом першої половини XIX століття Англія посідала важливе місце в Європі і в усьому світі. Вона була настільки сильна, що проводила політику "блискучої ізоляції" - не укладала довгострокових договорів для максимального дотримання своїх інтересів. Англії належало також перше місце за рівнем розвитку виробництва, якості та дешевизні товаров.Самі великі колонії, захоплені Англією завдяки слабкості інших держав, були надійним ринком збуту англійських товарів, а також постачальниками дешевої сировини для англійської промисловості. На долю Англії припадала 1/3 світової промислової продукції і 2/5 світового промислового експорту Крім того, колонії стимулювали бурхливе зростання зовнішньої торгівлі, що закріпило за ангійскім фунтом репутацію найнадійнішою валюти світу. Але до кінця XIX століття становище Великобританії починає повільно, але невпинно змінюватися на гірше. Пов'язано це з економічним і політичним піднесенням молодих імперіалістичних держав - США і Німеччини. У цих країнах темпи зростання промисловості були вищими, ніж в Англії; зміцніла національна буржуазія починає шукати ринки збуту товарів і джерела дешевої сировини за межами своїх країн, алев тому була і проблема,що в світі не залишилося вільних територій. У результаті починається боротьба за переділ світу. Саме виникнення цих суперечностей пов'язане зі стрімкою зміною пропорцій в економічній могутності цих країн, в першу чергу, у промисловості. Промисловість Англії перебувала в стані застою: темпи зростання були невеликі, а іноді навіть негативні. У той час, як англійська промисловість втрачала свою перевагу, германська індустрія стрімко зростала. Це зростання пов'язане як з політичними, так і з економічними передумовами. Величезну роль у становленні економічної міці Німеччини зіграло її остаточне об'єднання навколо самої організованої і розвиненою її частини - Пруссії в результаті її перемоги у франко-прусській війні 1870 року.Це *злило* Англію і вона робила все ,щоб не втратити своє місце у розвитку,де вона займала першість. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту, її частка у світовому виробництві знизилася з 32 % у 1870 р. до 18 % на початку XX ст. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни. Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще наприкінці XVIII — першій половині XIX ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, забезпеченій науково-технічним прогресом останньої третини XIX ст. На розвитку англійської промисловості позначалася слабка енерго-забезпеченість країни, недооцінка нею значення електричної енергії, повільний розвиток нових галузей виробництва наприклад, у світовому виробництві електротехнічних виробів частка Англії становила 13%, а Німеччини — 32 %; у 1913 р. в Англії було випущено 34 тис. автомобілів, а в США — майже півмільйона).
