Причини громадянської війни в США (1861-1865 рр.): Напередодні громадянської війни США в соціально-економічному плані були нерівномірно розвинуті. Плантаційне господарство Півдня, орієнтоване на вирощування двох-трьох сільськогосподарських культур (бавовна, цукрова тростина та тютюн), працювало головним чином на експорт, а свої потреби у промислових товарах задовольняло за рахунок імпорту британських виробів. Орієнтація Півдня на експортну торгівлю гальмувала торгівлю між північними і південними штатами США. Товари, вироблені на Півночі, мали обмежений збут на Півдні. Британські товари «душили» національну промисловість. Високі темпи розвитку Півночі, застосування найманої праці на заводах та фермах вступали у протиріччя з використанням праці рабів на Півдні, низькою продуктивністю їх праці. Основною причиною громадянської війни в США була причина політичного домінування плантаційної системи Півдня або промисловоорієнтованої системи Півночі. Згідно з Конституцією США, представництво у верхній палаті – Сенаті здійснюється на основі 2-х представників від кожного штату, а тому якщо більша частина штатів була би рабовласницькою чи навпаки нерабовласницькою це порушило би інтереси іншої сторони. Ця проблема особливо стала актуальною з освоєнням нових територій, адже приєднання нового штату одразу загострювало питання, яким буде новий штат: з дозволеним рабовласництвом, або з його забороною. Саме тому, у 1820 році між північними та південними штатами була укладена компромісна Міссурійська угода, за якої в подальшому приєднання до США нового штату мало відбуватись попарно, тобто одразу мали приєднати один штат з забороненим рабовласництвом, а один з дозволеним. Однак, у 1850-х рр. після війни з Мексикою, коли були приєднані нові території, виникли суперечки між південними та північними штатами за нові території, адже якщо Південь географічно міг розширюватись за рахунок приєднання нових штатів, Північ такої можливості не мала, адже на Півночі на той час вже майже всі території до кордону з Канадою були приєднані. Напередодні війни в США активно поширюється аболіціоністський рух – рух за звільнення рабів. Обрання президентом США Авраама Лінкольна у 1860 р. – представника Республіканської партії, яка активно виступала проти рабовласництва, призвело до сецесії – відокремлення низки штатів так званого «чорного поясу» (тобто штатів, де існувало рабовласництво). Першою сецесію оголосила 20 грудня 1860 р. Південна Кароліна. 4 лютого 1861 р. відокремленні південні штати оголосили про створення Конфедерації Штатів Америки, до складу якої увійшло згодом 13 штатів ЇЇ президентом було обрано Джефферсона Девіса. Столицею КША став згодом Річмонд (штат Вірджинія). Президент А. Лінкольн заявив про невизнання Конфедерації. 12 квітня 1861 р. війська Конфедерації бомбардували зайнятий федеральними військами форт Самтер в Південній Кароліні і згодом захопили його. Ця подія стала початком громадянської війни між Північчю і Півднем. На першому періоді громадянської війни (1861–1862 рр.), який ще називають конституційним, війська мешканців Півночі зазнавали постійних невдач. Цей етап розпочався 12 квітня 1861 року, коли відбувся напад Півдня на форт Сампо ( перемога). Перша реальна битва – при Булрані в червні 1861 року. Південь завдяки підкріпленню залізницею перемагає. У 1861 р. війська Півночі зазнали поразок, а її люди не хотіли воювати, хотіли компромісу, контрабандно торгували кулями та порохом з Півднем. Добровольчі війська, охочих не багато, бо не знали за що воюють. У північних штатах зберігалась свобода дії і вибору. Війська Конфедерації знаходилися у 10 км від Вашингтона. Перші успіхи Півночі було здобуто навесні 1862 p., а влітку її війська знову зазнали поразки і нова загроза повисла над Вашингтоном. Взагалі у Півночі ненадійний тил. Влітку 1862 р. війська Півночі, що наступали на столицю Конфедерації м. Річмонд, були розбиті. Почався вже наступ військ Півдня. З’явилася реальна загроза падіння Вашингтона. Ціною величезних втрат наступ бунтівників вдалося припинити. У травні 1862 р. Лінкольн провів у Конгресі закон про гомстеди, за яким кожен американець або іммігрант, який бажав працювати на землі, мав можливість отримати майже безкоштовно (лише зі сплатою 10 доларів за розмежування) ділянку з державного фонду розміром в 160 акрів (акр – близько 0,4 га). Після закінчення п’ятирічного терміну проживання і праці на цій ділянці утримувач ставав його повноправним власником. Також, 22 вересня 1862 р. А. Лінкольн видав прокламацію про звільнення з 1 січня 1863 р. всіх рабів, які належали плантаторам-бунтівникам. До армії Півночі добровільно вступили майже 400 тис. афроамериканців, що отримали право служити там. У тилу військ Півдня почалися повстання рабів. На другому періоді громадянської війни (1863–1865 рр.). У 1863 р. армія Конфедерації зазнала жорстокої поразки при Геттісберзі (Пенсільванія). Це був перелом у війні. Восени 1864 р. війська Півночі під командуванням генерала Вільяма Гранта розгорнули широкий наступ на столицю Конфедерації місто Річмонд. Влітку 1864 р. генерал армії Півночі Вільям Шерман розпочав свій відомий «марш до моря». 2 вересня його армія узяла Атланту – центр військової промисловості Півдня. 31 січня 1865 р. Конгрес США затвердив ХІІІ поправку до Конституції, що забороняла рабство на всій території США. 3 квітня 1865 р. війська Півночі захопили столицю Півдня – м. Річмонд, а 9 квітня капітулювали основні сили бунтівників у Віргінії. Декількома тижнями потому залишки військ Півдня припинили боротьбу. Наслідками Громадянської війни в США стала перемога вільної від рабства Півночі. Ця війна стала найкровопролитнішою війною на території США за всю їхню історію. Загальна кількість убитих склала 600 тис. чоловік; з них 360 тис. мешканців Півночі і 240 тис. – Півдня. Основними результатами перемоги Півночі в громадянській війні були: збереження єдності країни; ліквідація рабства; надання афроамериканцям права голосу;надання фермерам, іммігрантам безкоштовних земель на Заході; підрив основ плантаційного господарства, остаточне затвердження фермерського шляху розвитку американського сільського господарства; створення єдиного внутрішнього ринку. Перемога Півночі відкрила можливості для розвитку ринкової економіки, сприяла виходу країни на передові позиції у світі. Заборона рабства була закріплена 13-ою поправкою до Конституції США, що набула чинності 18 грудня 1865 (втім, штат Міссісіпі ратифікував цю поправку лише в 1995).
