48. Перша світова війна і Україна.

Поч. 1 серпня 1914 р. Українці на боці російської (3,5 млн.) та австрійської (250 тис.) армій – БРАТОВБИВЧА. Події на Пд-Зх фронті (через українські землі), розгорталися успішно для російської армії. Війська генералів Брусилова та Рузського виграли Галицьку битву у вересні 1914 р. і зайняли усю Східну Галичину, вторглися у Буковину і відтіснили австрійців до Карпат. Були захоплені Львів, Борислав, Дрогобич, Стрий. 22 березня 1915 р. після облоги війська Брусилова оволоділи Перемишлем. Однак рос. армія недовго знаходилась на зайнятій території. У квітні 1915 р.  поч. контрнаступ німецьких і австро-угорських військ. Під їх тиском російська армія до осені 1915 р. змушена була залишити завойовану територію і фронт стабілізувався на лінії Кам'янець-Подільський-Тернопіль, Кременець-Дубно. 1916 р. рос. війська під командуванням Брусилова провели вдалий наступ на позиції противника, який дістав назву «брусилівський прорив», внаслідок якого знову були зайняті Чернівці, Коломия, Броди, Луцьк. З поч. 1917 р. німецька і австро-угорська армія, перейшовши, в наступ, знову потіснила росіян, після чого основна частина західноукраїнських земель знову опинилася під контролем австро-німецького блоку. Національний рух у Галичині і Наддніпрянській Україні з поч. Першої СВ розколовся. Більшість зх.українських політиків підтримало у війні Австро-Угорщину. У серпні 1914 р. представники радикальної, соціал-демократичної і націонал-демократичної партій заснували у Львові міжпартійний блок — Головну українську раду (ГУР), очолену Костем Левицьким. Був створений «Легіон Українських січових стрільців». Австро-Угорщина використовувала січових стрільців проти російської армії на найтяжчих ділянках фронту (в боях на Ужоцькому перевалі, за гору Маківка, під час брусилівського прориву), внаслідок чого вони зазнавали величезних втрат і кілька разів були розгромлені (після брусилівського прориву в легіоні залишилось лише 150 людей). За ініціативою емігрантів з Наддніпрянщини Дмитра Донцова, Дмитра Дорошенка, О. Скоропис-Йохтуховського, М. Меленевського була утворена політична організація «Союз визволення України» (СВУ). Програма: створ. незалежної Укр. як конституційна монархія з Демократичним устроєм, забезпеч. вільний розвиток всіх національностей, мати незал. укр церкву. Досягти цієї мети передбачалося, спираючись на Німеччину та Австро-Угорщину. Після відступу рос. армії з Галичини 1915 р. ГУР також проголосила метою створення Української держави на землях, що входили до складу Російської імперії. Що ж стосується західноукраїнських земель, то вони мали стати автономною обл.. Австро-Угорщини. 1916 р. Австро-Угорщина і Нім.домовились про створення Пол. держави, до складу якої мали бути включені і західноукр. землі→ГУР самоліквідувалася. Українські політики на чолі з Євгеном Петрушевичем взяли курс «орієнтації на власні сили». У травні 1917 р. Є. Петрушевич зробив парламентську заяву, що землі колишнього Галицько-Волинського князівства є українськими землями, отже, не можуть бути частиною Польщі. СВУ - робота в таборах для військовополонених→сформовані Сірожупанна і Синєжупанна дивізії. На Наддніпрянській Укр. в нац. русі розкол. Частина УСДРП на чолі з Петлюрою підтрим. у війні царську Росію. Інші соціал-демократи на чолі з В. Винниченком засуджували війну, виступали за автономію України, а деякі навіть підтримали противників Росії. На найбільш помірковану позицію стало ТУП, яке пропонувало українцям дотримуватись у війні нейтралітету.
Рос. викор.  війну як привід, щоб розправитись з нац.рухом у Наддніпрянщині. +заборони «Просвіт», +закриті українські видання. М. Грушевський та інші українські політики були вислані з України в Росію. АЛЕ Рос.використати укр. діячів у своїх цілях. Вихідці з Галичини москвофільської орієнтації заснували в Києві Карпаторуський визвольний комітет, який закликав галичан урочисто зустрічати російську армію і допомагати їй.Війна →незадоволення→антивоєнні виступи.