Мислення є вищим пізнавальним процесом і формою творчого відображення людиною дійсності, що породжує такий результат, якого на даний момент часу не існує ані в самій дійсності, ані у суб'єкта. Мислення людини також можна розуміти як творче перетворення наявних у пам'яті уявлень і образів. 1) Змога наукового пізнання світу; 2) передбачення та прогнозування розвитку подій; 3) опанування закономірностей дійсності для задоволення своїх потреб та інтересів.
Характеристика мислення: 1) опосередкований характер мислення (ми можемо перевірити чи йде дощ, однак для цього не потрібно виходити на вулицю). 2) Здатність до узагальнення. 3) Мислення повязується з вирішенням певної задачі; 4) Процес мислення пов*язується з процесом мовлення.
Мисленнєві операції: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, систематизація.
ВИДИ М.:
- За психічним змістом: теоретичне (абстрактно-логічне); практичне (наочно-образне).
- За ступенем новизни:репродуктивне (м., що відб. за відомим алгоритмом); продуктивне (творче – пошук нового алгоритму).
- М. за ступенем розгорнутості: Інтуїтивне (базується на попередньому досвіді); Дискурсивне.
Способи мислення, у свою чергу, поділяються на критичний і творчий. У колишні роки в методиці навчання історії більше уваги приділялося формуванню в школярів здатності до творчого мислення, що зводилося до умінь аналізувати, синтезувати, порівнювати історичні факти і на цій основі робити узагальнюючі висновки, виробляти оригінальні ідеї. Сьогодні в умовах ідеологічного плюралізму і полі-культурного підходу до освіти актуальним є завдання формування у школярів здатності до критичного мислення, під яким розуміється не мільки «виявлення недоліків у судженнях інших людей», а й один зі способів інтелектуальної діяльності людини
