Під час Н. війн у Пн Італії існувало Італійське королівство - саттеліт Франції (17 березня 1805 - 11 квітня 1814). Королівство Італія було утворено 17 березня 1805 з Італійської республіки в якій Наполеон І був президентом. В Королівстві Італія Наполеон І отримав титул короля, а Ежен Богарне — титул віце-короля. Наполеона І короновано в Міланському соборі 26 травня 1806, Залізною короною Ломбардії.
Королівство включало Ломбардію, Венецію, Герцогство Модена і Реджо, частину Папської держави, (Анкона лишившись під юрисдикцією Рима була анексована Французькою імперією), частину Сардинського королівства й Трентіно-Альто-Адідже. З 1805 по 1809 до складу Королівства Італія входила також Істрія і Далмація до Котору. Ці терени були включені до складу Іллірійських провінцій у 1809.
Фактично королівство було підпорядковано Французькій імперії і використовувалось для отримання ресурсів на користь Франції, а також як плацдарм проти Австрії під час війн коаліцій.
Після відмови від влади Наполеона І, Євген Богарне намагався коронуватись, але опозиція в Сенаті Королівства й повстання в Мілані (20 квітня1814) зірвали його плани. Євгена було видано австрійцям, які окупували Мілан.
