Росія мала аграрний характер. Постійно збільшувалася площа оранки: з 38 до 58 млн. десятин. На території степового півдня, Кавказу та Сибіру використовували трипільну систему. З початку ХІХ ст. активно використовували добрива, проводилася сівозміна. В степових районах використовувалася перелогова система. Підсічна система існувала на Півночі. Вирощували: жито, пшениця, ячмінь, активно почали вирощувати картоплю. Урожайність постійно зростає: з 156млн. до 234 пудів. Але хліба не вистачає. У 1820-1821, 1833, 1845, 1849, 1855 – неврожаї. Важливе місце займає тваринництво, воно має натуральний характер. Розводять у Прибалтиці, Степовій Росії, Пензенській Вологодській губерніях. Зростає використання найманої праці до 700 тис. На сезонних роботах багато працівників. Кожен сезон 120 тис. у Прибалтиці, 130 у Поволжі. Розширюється оренда та виплата оброку грошами. На початку ХІХ ст. виникають центри торгового землеробства, зернового господарства, виноградництва. Активно вирощують товарних хліб в сер. 50-х рр. ХІХ ст. 20 % товарного хліба йшло на експорт – 70 млн. пудів йшло на експорт. Збільшуються технічні культури. Нараховувалося 127 тис. родин дворян. 110 тис. мали землі з кріпосними. 70% дрібнопомісних. Управляючі – експлуататори 3% магнатів – Юсупови, Воронцови, володіли половини всіх селян. Кінець 50-х рр. двор. землеволодіння збільшилося на 3%. Форми експлуатації залежали від регіону: де промисловість до 90% оброку перевили на грошові відносини. Поміщики вводят урочну систему. Деякі селяни почали сплачувати за панщину. Деякі поміщницькі господарства проводили заходи щодо інтенсифікації: сівозміна, іноземні фахівці, машинии та добрива, добре насіння. Але не дивлячись на це поміщницькі гос-ва у кризі. Велика заборгованість у 50-х рр. 455 млн. рублів. З 43 до 66% закладених селян.
