У чому ж виявлялася "жити дайність" цих першоелементів? У кожного по-різному: земля — на роджує, вода — запліднює, вогонь, сонце — дають енергію. В ритуальному вшановуванні цих елементі і полягає основний для української народної традиції культ — культ родючості.Земля.її репродуктивна функція і означала її життєдайність Українці називали землю землицею, святою, матір'ю, матінкою, хлібною, світовою, пшеничною, чаяною, кривавою, христовою, доброю, житньою. архаїчні уявлення про землю, вогонь, воду не сягнули рівня антропо морфізації, а спинилися на "півдорозі" до неї. Земля, вважалося, —жива.і вона може відчувати біль і образу. На землю не можна плювати - покараї неврожаєм, а кинеш вошу — від огиди затрясеться і станеться земле цім Землю не можна бити, бо вона мати, інакше — хтось помре із родини. Найчастіше в магіко-міфологічних уявленнях українців запліднювальну функцію (яка теж належить до категорії життєдайності) виконувала вода. В календарній і родинній обрядовості відчувається особливе магічне призна чення води. Такі обрядодії, як кроплення водою, свячення води в криті цях, обливання водою, ритуальні купання тощо з давніх часів асоціювали! Я з заплідненням, урожайністю, народжуваністю, розмноженням, збільшен ням тощо, тобто з усіма складовими культу родючості.. Загасання вогню використовувалося в народній медицині як магічна аналогія до загасання хвороби, жару і т. ін. Життєдайність і всесильність трьох головних субстанцій (землі, води, вогню) виявлялася й у функції очисній, функції цілющості. Вони активно застос. в народній медицині як ідеальні антисептики, дезінфікато-ри і т. ін. Найб. очисну (а отже, цілющу) силу мала вода, адже вона очищала не лише від бруду, а й від нечисті, від гріхів, від недуг. Особл. сильну дію виявляла "непочата", тобто неторкана певний час вода, взята в криниці до світання, або йорданська. .Вогонь також, за народними переконаннями, мав велику очисну силу. Він широко застосовувався у народній мед., щоб виганяти з тіла різні хвороби... Святість води, землі, вогню виявляється також у їхній причетн.і не лише до життя, а й до смерті. Земля з кладовища має магічну силу притлумлення болю, віднадження людини (тварини, птаха) від дому (іншої людини). Таку землю (з могили, з-під хреста) використовували при деяких хворобах: коли болить зуб чи живіт, гріють землю і кладуть на хворе місце зі словами: "Іди біль в землю і будь такий німий, як земля". Вода так само мала стосунок до смерті, щоправда, в іншій міфол. інтерпретації. Це межа між світом живих і світом мертвих. Отже, культ родючості як культ вічної оновлюваності життя реалізувався в магіко-міфологічній схемі життєдайної священної пари земля—вода і джерела священної енергії вогню.
