Здавна утвердився розподіл праці на «чоловіче діло», «жіноче діло» і спільну працю. До чоловіка належало все надвірне господарство, обробіток землі, будівництво, обмолот зерна, догляд за худобою, виготовлення с/г інвентаря, забезпечення паливом, кормом для худоби. До жінки – хатня робота. Підтриманні порядку в хаті і біля хати, готування їжі, обробіток городу, прядіння, виготовлення тканини, шиття одягу, догляд і виховання дітей. В малій родині крім повного обсягу хатньої роботи жінка була змушена виконувати і значну частину спільної з чоловіком роботи – заготівля сіна, збір урожаю та ін. Дітей готували до трудової діяльності за принципом – передача досвіду від батька синові, від матері – доньці. З 12 років хлопець повинен був опанувати види чоловічого діла і працювати з дорослими, а дівчина – знати жіночі роботи: ткати, прясти, шити одяг, варити їжу та інше. Коли в родині займалися ремеслом та цьому навчали дітей. У великій родині хатнє господарство велося під керівництвом старшої господині. Найчастіше матері – свекрухи у батьківській сімї. Жінки старшого брата у братській родині. Тут мали місце різне несправедливості у розподілі обов’язків, але голова родини мав стежити, щоб нікому не чинили кривди.
