Південь Українице своєрідний історико-етнографічний район, який виз-начається мішаним складом населення, порівняно великою його соціальною РУХЛИВІСТЮ. Він охоплює територію сучасних Запорізької, Херсонської, Мико-і.ііні. і.кої, Одеської, південні райони Дніпропетровської, Кіровоградської, Донецької, Луганської областей та північні Кримської автономії. І Ііпденно-східні землі України остаточно були освоєні українцями порівняно недавно. Як свідчать давньоруські літописи, а також джерела арабських істориків, усі ці "полудневі" землі у VIII—X ст. були слов'янськими, а пізніше становили частину Київської держави. Вони сягали Дону, де окраїнною землею була Тмутаракань. Із наступом степових кочівників — печенігів, половців, татар, а пізніше гурок — почалася тривала боротьба слов'ян-українців із "Диким полем" за ні іемлі. Від XV—XVI ст. їх головно заселяли козаки і запорожці. Зростання панського господарства та погіршення становища селян спричинюють масовий рух селянства з північних і західних частин у східні й південні землі України, який залюднює величезні простори Північного Причорномор'я і Бессарабії.Скасування Гетьманщини і зруйнування Запорізької Січі призводять до української колонізації кавказького Чорномор'я і Донщини, або Подоння (Донецька і Луганська області). їхня територія — лише частина етнічної територі'! укра'і.....в, інша нині входить ю склад) суміжних областей Російкої Федерації.Залежно віл історичних обставин, природних умов та контингенту населення сформувався і своєрідний етнографічний характер Півдня України Для цього краю притаманні давні, аборигенні культурно-ііобуюві риси, пов'язані, скажімо, зі специфікою традиційного степового землеробе і ви, відгінного тваринництва, будівництва, домашніх промислів тощо, і привнесені, що приходили сюди з різних регіонів України та з-поза її меж у про цесі заселення та масового заробітчансько-міграційного руху.Істотно позначилися активні етнокультурні зв'язки і взаємовпливи українського та іноетнічного населення, котре проживало тут, зокрема, росіян, білорусів, греків, молдаван, сербів, вірмен та ін. Міжетнічна взаємодія простежується, наприклад, у поєднанні різнонаціональних елементів одягу, де кору тощо.Інтенсивний розвиток на Півдні України великих землеробських господарств, фабрично-заводського виробництва також великою мірою впливав на місцеву традиційно-побутову культуру, витісняючи її національні складові професійно-урбанізованими елементами.Традиційно-побутова культура цього історико-етнографічного району України ще більшою мірою, ніж Слобожанщина, позначена зловісною печаттю імперсько-русифікаторської експансії царизму та її новітніх послідовників післяреволюційного часу.
