Зелена неділя (Свята неділя), по-церковному Трійця, випадає через сім тижнів після Пасхи. Це одне з найвеличніших свят літа. За народними уявленнями, саме в цей час весна з літом зустрічається. Весну проводжають, а літо зустрічають — основний стержень народної обрядовості Зелених свят. У цей час квітує жито, і хлібороб особливо переживає про майбутній урожай. Накладалося табу на тіпання конопель. За віруванням, сприяти врожайності можуть умилостивлені померлі родичі. Тому основним елементом Зелених свят є шанування культу пращурів. У різних регіонах цей звичай мав локальні відміни. Скажімо, па Поліссі поминали в клечану суботу, готували обов'язково сім поминальних страв, роздавали милостиню, несли клечання на цвинтар. На Поділлі поминали в Святу неділю. Приходили родиною на цвинтар, застелили могили родичів скатертинами, розставляли на них страви, клали на могилки клечання, серед якого обов'язковим було татарське зілля (лепеха, аїр). Страви готували великодні. Пекли бабку, фарбували яйця. Пізніше стали відправляти молебень. На могилках інколи влаштовували гро мадські поминальні обіди. Вірили, що покійні родичі трапезують разом і живими. Вбирали, або, як кажуть у народі, "маїли" хату В клечальну суботу перед Святою неділею. Для клечання брали гілки кін па ясена, липи, явора, осики, а також татарське зілля, чебрець, м'яту, любисток, васильки, полин, півники, шовкову траву, божі ручки, пер воцвіт та ін. Клечання кладуть на вікнах, долівці, вішають над дверима, на воротях, застромляють під стріху. Клечальне зілля не викидають, а через три дні збирають, затикають образи, прив'язують до сволока і використовують протягом року прирізниххворобах, миють у відварі з клечальних трав голову, коли болить, посип. 11 собою стебельце полину як оберег від нечистої сили, відьми, мавки. КЛС чання відвертало блискавку та град. Культ рослинності проявлявся в залишках обрядів, які збереглисяІ давніх часів до початку XX ст. в окремих регіонах. Так, на Поліссі поб) і\ вав обряд водіння Куста, який згадується ще в літописних джерелах. У неділю вранці вбирали дівчину в зелене віття і водили юрбою віл каи кі кати, вітаючи гсч по іарів, ta що отримували гостинці. Мотиви дійства юзкриваються змістом пісень: Від початку Петрівки до Івана Купала дівчата збираються щовечора і співасть петрівчаних та купальських пісень, які близькі між собою змістом і мелодією. В них часто бринять шлюбні мотиви. Культ рослинності і природи пронизує петрівчані пісні. В них тонко пе-редаються зміни в навколишньому середовищі. Так, у Петрівку перестає купані зозуля, провісниця людської долі:
