Етнічний склад населення України, як і кожної держави у світі, формувався протягом багатьох сторіч. Окремі вкраплення мігрантів відбували-я за рахунок осілих мігрантів зі Сходу й Заходу та переважаючим завжди залишався корінний етнос - українці. Посилення міграції людей відбулося у багатому на революційні та воєнні дії XX сторіччі. Міф про поліетнічність населення України широко пропагувався наприкінці XX - на початку XXI ст. На його підставі були жорстоко утиснені національні права автохтонного етносу українців. Під час святкування незалежності України колишні керівники держави у перших рядках своїх урочистих промов стверджували, що у нас проживає 140 народів. Кожного року ця цифрана десяток народів збільшувалася. Вже у 2000 р. звучало їх 150. Ця міфічна цифра увійшла до шкільних підручників, починаючи з книжечок для дитячого садочка. Хто ж ці 150 народів? На тему багатонаціональності українського суспільства написано за останні десять років сотні статей, захищено десятки дисертацій, створено наукові інституції, які проводять наукові дослідження національних меншин України. І, власне, це можна було би вважати позитивним фактором (бо кожна людина має право на задоволення своїх національних почуттів, культурних запитів), коли б міфологізація проблеми не спрямовувалася гак, що кожна меншина має право на національно-культурну автономію, але окрім. Відповідно до етнічної карти України, на її території, окрім основного корінного (автохтонного) етносу українців проживають ще представники 17 етнічних меншин. Це передусім: росіяни, білоруси, поляки, чехи, словаки, болгари, молдавани, румуни, греки, цигани, німці, євреї, угорці, гагаузи, та-гари, караїми, кримчаки. Україна меншою мірою поліетнічна, ніж будь-яка країна Центральної і Південної Європи. За переписом 2001 р. у нас проживають: росіян 17,3 %, білорусів — 0,6 %, молдаван - 0,5 %, кримських татар - 0,5 %, болгар - 0,4 %, угорців - 0,3 %, румунів - 0,3 %, поляків - 0,3 %, євреїв - 0,2 %, вірмен - 0,2 %, греків -0,2 %, татар - 0,2 %. По 0,1 % становлять: азербайджанці, цигани, грузини, німці, гагаузи. На решту 116 представників інших народів припадає лише біля 2 % усього населення, тобто соті й тисячні долі. Про найкраще збережені права національних меншин в Україні Свідчать не тільки активна діяльність культурних національних товариств, національних середніх і вищих закладів, видання книг і газет, а й правові документи. Верховна Рада України 25 червня 1992 р. прийняла закон "Про національні меншини України", який регламентує статус національних меншин, їхні нрава, гарантії задоволення національних прав людини й етнічних груп. Як зазначають дослідники, закон дістав високу оцінку експертів міжнародних організацій з прав людини та національних меншин. Україна підтримує рішення Женевської конференції (1990 р.) про пошанування державами прав національних меншин. Але нехтується в Україні рішення, прийняте на тій же конференції, про те, що й меншина повинна бути готова до співробітництва з державою, на території якої вона проживає. Тобто — поважати культуру, звичаї, мову українців. Україна не є багатонаціональною державою, як Індонезія, Індія. Це держава з переважно корінним населенням і національними меншинами, яким надано рівні права у соціальному і культурному розвиткові.
