7 липня — Івана Купала. Відоме в народі під різними локальними назвами: Купала, Купайла, Іванів день та ін. Подекуди, за давньою традицією, його святкували 6 липня, але на більшій території України вже в період християнізації (IV ст. н. е.) Купала з'єдналося з днем народження Іоанна Хрестителя Предтечі і відбувалося 7 липня за новим стилем. Це одне з найбільших літніх свят у багатьох європейських народів. 1920-ті роки його подає Густинський літопис XVII ст., з якого постає перед нами давнє язичницьке свято. Свято відоме у більшості регіонів нашої країни. Дещо стерте в своїх формах у Карпатському регіоні, зате багате локальними відмінами у поліській, подільській та центральній етнографічних зонах України. Спільні риси мали основні елементи й атрибути свята: виплітання купальських вінків і пускання їх на воду, скакання закоханих пар через вогонь, прикрашання купальського деревця, водіння таночків та спів обрядових пісень, приготування обрядових страв. З назбираних до схід сонця городніх і польових квітів дівчата плели віночки, які одягали на голову. Окрім того, ще випліталися вінки для прикрашання купальського дерева. У вінок до чебрецю, любистку, чорнобривців, сокирок, волошок вплітали також кропиву та полин, що виконували роль оберегу від нечистої сили і відьом, які особливо лютували в Купальську ніч. До віночків вплітали також дозріваючі вишні. На Звенигородщині маленькі віночки з самих вишень чіпляли на купайлицю-дерево. На Поділлі ними прикрашали вербу і в складчину варили вареники з вишнями, якими пригощалися біля купальської верби. Ритуальною купальською стравою на Поліссі був горох, який вживається у багатьох календарних та сімейних обрядах. З дерев для Купала брали найчастіше вербу, подекуди вишню. Вірять, що коли купається сонце, то, викупавшись одночасно з ним у річці, можна позбутися усіх хвороб. Обов'язковим елементом свята є стрибання через вогонь, що символізувало очищення від усього злого. У давнину для розпалювання багаття хлопці добували живий огонь, тобто тертям сухої гілки об гілку. Через вогнище, яке розкладали на галявинах, пагорбах перестрибували дівчата й хлопці. Існувало чимало повір'їв, пов'язаних зі звичаєм. Скажімо, обсмалення одягу вважалося недоброю ознакою для майбутнього подружнього життя. Якщо дівчина й хлопець, стрибаючи разом, не розняли над вогнем своїх рук, то це віщувало їм щасливе одруження. На Сумщині, Чернігівщині стрибали через приготовлену купу з кропиви, будяків, які потім спалювали. Кропива також виконувала очисну функцію.
