Поза Україною проживає майже 5 частина українців, значна частина яких припадає на прилеглі райони.,котрі є етнічною територією України. З приводу етнічних меж і досі точаться наукові дискусії, започатковані ще Петровим і пізніше Рудницьким, Кушніром. Представництво етносу грає важливу роль при визначені етнічних територій, проте вони мають пов’язуватися з історією самої країни і заселення цих територій. Відомо, що більшість етнічних територій України, які нині перебувають у складі інших держав, є споконвічними її земляками, хоча не завжди там переживали українці. Найпротяжніші Етно зони на сході, що включають в себе Слобідську України і Донщину. Тривалий час ці території були «диким полем» між Україною і Московією з одного боку і Кримським ханством з іншого. Першим хто наважився захистити їх від кримської орди був Дмитро Вишневецький. Відтоді козаки стали повноправними господарями цих територій. Почалася колонізація Слобожанщини. На цьому було акцентовано увагу після лютневої, а потім жовтневої революції 1917 де постало питання розмежування слобідської України від Росії. Західні етнічні межі українства включаються до територій сусідніх держав: Польщі, Словаччини, Румунії в суміжних територіях з Україною районах Польщі такими територіями є Холмщина, Перемишлянщина, Бойкіщина, Лемківщина. Крім цих земель у Польщі існує ще ряд регіонів з переважно українським населенням утворених внаслідок приєднання до неї окремих територій або міграцій. Зх. Галичина відійшла до польщі особливо трагічно, також скептично ставляться до Лемківщини яка після 2 світ війни відійшла до складу Польщі. В Румунії етнічні мужі автохтонного українства включають два регіони Буковини – 1) межує з Чернівецькою.2) з Закарпатською обл. Продовженням основного етнічного масиві українців на Заходіє райони Сх . Словаччини – Пряшівщина, Гуменнє, Свидник. Ці землі перебували у феодальній залежності від Угорщини.