• В українців були розвинуті всі галузі землеробства. Іноземці, які бували в Україні ще в XVI-XVII ст., відзначали наявність великої кількості вишневих та яблуневих садків біля кожної хати. Садівництво, отже, мало в основному присадибний характер, хоча при монастирях, у маєтках поміщиків було чимало й великих садів. Вирощували яблука, груші, вишні, сливи, а також малину, порічку тощо. У південніших районах розводили ще й черешню, горіхи, абрикоси, персики, а у Причорномор'ї та на Закарпатті займалися також виноградарством. Українські селяни здавна вміли прищеплювати дерева й вивели багато сортів яблук, що характеризувалися добрим смаком, високою врожайністю, морозостійкістю: на Лівобережжі — антонівка, боровинка, волошка тощо, на Київщині - сорока. Великих розмірів були яблука апорт, або фунтівка, - на Чернігівщині, книш (вагою до 600 г) - на Поділлі. У друї in половині XIX ст. видатним українським селекціонером Л. П. Симиренком був виведений цінний сорт яблук - ренет, названий його ім'ям. Він широ ко побутує і нині. Існувало багато прекрасних сортів фуш: глива, бера - на Київщині, глек та іллинка - на Поділлі, бабка - на Волині та ін. Поділля й Полтавщина славилися сливовими садами. Сливи вживали у свіжому вигляді, а також со лили й маринували, вивозячи у великій кількості на продаж навіть за межі України. Взагалі культура садівництва українців характеризувалася високим рівнем розвитку. Не випадково ряд порід плодових дерев було вивезено і України на початку XX ст. до Американського континенту. Слід зазначити, що згідно з традиційним розподілом праці в родині догляд за садами був цілком компетенцією чоловіків. Городництвом головним чином займалися жінки. Вони готували насіння, зберігали його взимку. Пророщували навесні, потім вирощували розсаду і висаджували її на городі. В Україні здавна культивувалися капуста, огірки, цибуля, часник, морква, ріпа, буряк, дині тощо. Приблизно з XVI ст. почали вирощувати кавуни (у степових районах на баштанах — спеціально відведених для цього ділянках). Особливо славилися херсонські кавуни, якими торгували не тільки в Україні та Росії, а навіть вивозили за кордон. У першій половині XIX ст. на Півдні України з'явилися помідори, які згодом поширилися по всій її території. Приблизно з цього ж часу почалося культивування синіх баклажанів та перцю. Город української господині не можна було уявити без соняшників. Спочатку цю культуру вирощували як декоративну. її, як і кукурудзу, було завезено з Американського континенту.
